Блок політичний

БЛОК ПОЛІТИ́ЧНИЙ — офіційно ви­знаний і юридич­но оформлений союз політич­них партій (у парламентських демократіях) або закріплена угодами лідерів спілка політич­них сил у боротьбі за демокра­тичні права (в диктаторських і ав­торитарних державах). У біль­шості сучас. демократ. країн можливість утворе­н­ня Б. п. пе­редбачено на законодав. рівні; в інших таку можливість від­кри­то на рівні політ. традиції. Утво­ре­н­ня Б. п. накладає на партії–учасниці зобовʼяза­н­ня, пере­дба­чає створе­н­ня спіл. керів. орга­нів, ви­значе­н­ня умов їх функ­ціонува­н­ня та прийня­т­тя рішень, зав­дань функціонува­н­ня, коорди­націю політ. зусиль, інтелектуал., фінанс.-матеріал., кадрових ре­сурсів тощо. Субʼєкти утворен­ня та активні учасники Б. п. — політ. партії, громад. організації, держави. Б. п., що формується на між­держ. основі (субʼєктами є держави), здебільшого висту­пає як військ.-політ. блок (союз), а його субʼєкти називаються союзниками й реалізують спіл. цілі пере­важно в дипломат., оборон­ній (чи агресив.) та ін. сферах політ. діяльності. Б. п. можуть бути довго­строковими (на неви­значену часову перспек­тиву; субʼєкти Б. п. чітко не обу­мовлюють свого зав­да­н­ня, до­сягне­н­ня якого вони ставлять за мету) або тимчасовими (коли мета, заздалегідь об­умовлена субʼєктами Б. п., досягається, сам він припиняє існува­н­ня або ж функціонує в оновленому субʼєкт. складі). Найчастіше термін існу­ва­н­ня не пере­вищує кількох років: Б. п. або роз­падається (виконавши чи реалізувавши свої зав­да­н­ня), або його учасни­ки обʼ­єд­нуються в єдину парт. структуру. Ще менш тривалим є період існува­н­ня Б. п. у бо­ротьбі проти антидемократ. ре­жимів (Б. п. роз­падаються після повале­н­ня такого режиму або внаслідок спаду активності). Залежно від пер­спектив ство­ре­н­ня Б. п. може бути страте­гічним (для досягне­н­ня низки цілей) і тактичним (функціонує для досягне­н­ня коротко­строк. мети). З огляду на політ.-ідеол. під­текст існува­н­ня субʼєктів по­літики, вирізняють Б. п. ідео­логічні (утвор. ідеологічно близь­кими субʼєктами політики) та позаідеологічні (ідеол. складо­ва не ві­ді­грає провід, чи поміт. ролі). Залежно від ставле­н­ня до чин­ної держ. влади, політ. режиму вирізняють про­владні та опозиційні Б. п., діяльність яких залежить від типу наявного в країні політ. режиму. Залежно від умов входже­н­ня й спосо­бу координува­н­ня діяльності субʼєктів Б. п. ріше­н­ня керів. органів можуть бути як обовʼяз­ковими для викона­н­ня його субʼєктами й кожним із членів від­повід. субʼєкта, так і мати ли­ше факультатив., рекомендац. характер. Діяльність Б. п. рег­ламентується парт. статутами й між­парт. угодами, законодав. актами (коли йдеться про участь Б. п. у вибор. процесах та діяль­ність у пред­ставниц. органах публіч. влади). Найвиразніши­ми публіч. формами функціону­ва­н­ня Б. п. є діяльність вибор. блоків у ході вибор. процесу і фракційна діяльність у парла­менті та пред­ставниц. органах. У парламентах держав парт. фракції обʼ­єд­нуються в Б. п. чи коаліції (як правило, не­стабіль­ні) для під­трима­н­ня або від­хи­ле­н­ня законо­проектів чи ін. рі­шень. Складнощі пере­бігу політ. процесу, зміни в екон. умовах, особливості корпоратив. та за­конодав. регулюва­н­ня організації та діяльності Б. п. зумовлюють від­повід­ні зміни у їхньому скла­ді. Осн. типи таких змін — вихід зі складу Б. п. одного з його субʼєктів, входже­н­ня до складу Б. п. нового субʼєкта, само­розпуск Б. п., припине­н­ня його діяльності чи діяльності одного (кількох) субʼєктів Б. п. реєстра­ційними органами держави.

В сучас. Україні Б. п. стали важл. учасниками політ. процесу, їхня діяльність помітно впливає на формува­н­ня і здійсне­н­ня держ. політики. Перші політ. форму­ва­н­ня блокового типу виникли 1991 у ВР України — «Народна Рада» та блок прокомуніст. сил — група «За соціальну справед­ливість» (т. зв. «Група 239»). Згодом було сформовано Кон­­грес національно-демократич­них сил, обʼ­єдн. «Нова Україна». Б. п. набули сталого характеру після ухвале­н­ня Закону України «Про вибори нар. депутатів на зміш. (пропорц.-мажоритар.) основі» (1997). До цього Б. п. мали ситуатив. характер і вини­кали, роз­падалися залежно від взаємин лідерів. У виборах нар. депутатів України 1998 брало участь 9 вибор. блоків, які обʼєд­нували 19 політ. партій (зокре­ма блок Соціаліст. і Селян. пар­тій «За правду, за народ, за Україну!», блок «Вперед, Укра­їно!», блок Демократ. партії Укра­їни та Партії екон. від­родже­н­ня «НЕП», блок партій «Ліберальна партія та Партія праці — ра­зом!», «Національний Фронт», СЛОН — Соціально-ліберальне обʼ­єд­на­н­ня). 1999 створ. Б. п. «Злагода» (понад 20 політ. пар­тій, які взяли активну участь у президент. виборах 1999), ви­бор. блок партій «Наш Прези­дент — Євген Марчук!». 2000 у ВР України вперше сформова­но по­стійну парламент. біль­шість, до складу якої уві­йшло 11 депутат. груп і фракцій. Ця більшість стала парламент. різ­новидом Б. п. У виборах нар. депутатів України 2002 взяли участь кілька блоків. З них чо­тиривідсотковий барʼєр подо­лали: «За єдину Україну» (партія «Трудова Україна״, Аграрна пар­тія, Партія регіонів, Народно-Демократична Партія), «Наша Україна» (Народний Рух Укра­їни, Український народний рух, партія «Реформи і Порядок», «Солідарність», «Вперед, Укра­їно!.» тощо), Блок Юлії Тимошен­ко (партії «Батьківщина», «Собор» та ін.).

Завантажити статтю