КОНГРЕ́С НАЦІОНА́ЛЬНО-ДЕМОКРАТИ́ЧНИХ СИЛ (КНДС) — коаліція політичних партій та громадських організацій з українського національно-демократичного середовища, які не погодилися з ріше­н­ням трьох зборів Народного руху України про пере­хід в кон­структивну опозицію до Президента України Л. Кравчука. Ініціаторами створе­н­ня КНДС стали УРП і Демократична партія України (ДемПУ). Про перший крок на шляху єд­ності (організація політичної коаліції) оголошено 1 липня 1992. Під­тримуючи ініціативу про обʼ­єд­на­н­ня політичних партій і громадських організацій національно-демократичного спрямува­н­ня з метою проведе­н­ня спільних заходів для роз­будови та зміцне­н­ня України, утвердже­н­ня національної незалежності й демократії, 8 партій та спілок 8 липня під­тримали ініціативу про створе­н­ня КНДС і під­писали від­повід­ну ухвалу (від імені НРУ — спів­голова І. Драч та голова секретаріату С. Бурлаков). Хоча Мала рада НРУ 18 липня висловилася за участь у під­готовці кон­гресу, В. Чорновіл (інший спів­голова) ви­ступив проти входже­н­ня НРУ до КНДС. На установчому зʼ­їзді, що від­бувся 2 серпня, до коаліції уві­йшло 16 партій та організацій: УРП, ДемПУ, Українська селянська демократична партія, Українська християнсько-демократична партія, Московська ОУН–РУХ, Всеукраїнське товариство ре­пресованих, товариство «Просвіта», Союз українського студентства, Комітет «Крим з Україною», Комітет захисту українського православʼя, Українська греко-католицька спілка ім. Андрея Шептицького, Українська асоціація захисту історичного середовища, Організація солдатських матерів, Жіноча громада НРУ, Організація кримськотатарського національного руху, КНДС Харківщини «Державність» (по 3 особи від кожної з цих структур уві­йшли до ради КНДС).

Основні про­грамні засади: унітарний державний устрій України з широкими повноваже­н­нями субʼєктів територіального самоврядува­н­ня, не­припустимість федералізації України, що за­грожує її територіальній цілісності; національний характер української державності та національне самоутвердже­н­ня України за широкої участі усіх національних меншин; повна державна незалежність України, вихід України з СНД. У привітальному слові Президент України Л. Кравчук наголосив на необхідності обʼ­єд­нати всі політичні сили і рухи для успішної побудови нової демократичної держави. Зʼїзд КНДС привернув увагу дипломатичних пред­ставництв в Україні та української діаспори. Це дало під­стави проросійській пресі заявляти, що КНДС — структура, створена спеціально для Л. Кравчука та за гроші діаспори. На першій раді КНДС у вересні 1992 за­проваджено ін­ститут спів­голів. Ними стали керівники партій-ініціаторів — М. Горинь і Ю. Бадзьо, а також голова Жіночої громади НРУ Л. Скорик. У грудні того ж року, після 2-го зʼ­їзду ДемПУ, на якому головою партії обрано В. Яворівського, та після 4-го зʼ­їзду НРУ, на якому його транс­формовано у політичну партію, ліквідовано ін­ститут 3-х спів­голів. Раду КНДС очолив М. Горинь, його першим за­ступником став М. Поровський. Про­грамний документ КНДС — ухвалена 20 лютого 1993 «Концепція діяльності КНДС», ві­дома також як «7 нагальних зав­дань КНДС». Серед них — консолідація українського народу, згуртува­н­ня національних сил у боротьбі проти сепаратизму, федералізації, за утвердже­н­ня територіальної цілісності України та її соборності. У період активізації проросійських на­строїв 1993–94 рада КНДС закликала всі демократичні партії та громадські організації, проф­спілки, національно-культурні товариства, творчі спілки, трудові колективи і просто громадян обʼ­єд­натися в єдиний Антиімперський демократичний фронт. Окрім концепції діяльності, кон­грес мав також детальну економічну про­граму, роз­роблену під керівництвом М. Па­вловського. КНДС взяв участь у виборах 1994 в рамках Демократичного обʼ­єд­на­н­ня «Україна». Секретаріат КНДС очолював Б. Тернопільський. Його друкований орган — «Пресовий бюлетень КНДС», у якому висвітлювали діяльність ради КНДС, життя організацій, які входили до коаліції, вміщували заяви прес-служби. Загалом інформаційно-пресова служба КНДС, очолювана Галиною та Мирославом Левицькими, видала 63 номери бюлетеня: перший — 27 вересня 1992, остан­ній — 7 квітня 1994. КНДС припинив існува­н­ня після обра­н­ня Президентом України Л. Кучми у звʼязку із виникне­н­ням нової політичної реальності.