Бобир Діодор Миколайович

БОБИ́Р Діодор Миколайович (05(18). 06. 1907, м. Архангельськ, РФ – 23. 01. 1980, Київ) – письменник і перекладач. Премія ім. М. Рильського (1980). Учасник 2-ї світової війни. Народився у сім’ї політ. засланців (батько, татар. журналіст Н. Мамадижський, помер на засланні 1912, мати, укр. вчителька О. Бобир, 1909 отримала дозвіл повернутися в Україну). 1925–29 навч. на філол. факультеті Київ. ІНО, слухав лекції М. Зерова. У 1930-х рр. жив у РРФСР, працював у пресі, на радіо, був актором і режисером провінц. театрів. 1945–47 – зав. літ. частини Чернів. укр. муз.-драм. театру, в якому 1945 у його перекладі поставлено виставу «Мачуха» за О. де Бальзаком. Перекладач з рос. (О. Пушкін, М. Лермонтов, О. Грибоєдов, Л. Толстой, А. Чехов, М. Горький, Ф. Гладков, В. Солоухін, О. Вампілов, А. Іванов та ін.), авар. (Р. Гамзатов), нім. (Г. Гайне), серб. (Б. Нушич) та ін. літ-р. Вистави за перекладами Б. – «Старі друзі» Л. Малюгіна (1947), «На дні» та «Вороги» М. Горького (обидві – 1952), «Влада темряви» Л. Толстого (1954), «Гірка доля» О. Писемського (1955), «Д-р» («Доктор філософії» Б. Нушича – переклав у співавт. з М. Рильським, 1956) – йшли в театрах Києва, Запоріжжя, Тернополя. Переклав лібрето опер «Чародійка» (1948) та «Іоланта» (1961) П. Чайковського, «Богема» Дж. Пуччіні (1958), «Аскольдова могила» О. Верстовського (1959), «Манон» Ж. Масне (1968), написав новий текст лібрето опер «Катерина» М. Аркаса (1963) та «На русалчин Великдень» М. Леонтовича (1977). Автор статей з питань теорії і практики худож. перекладу. Писав вірші.

Тв.: Люблю і вірю: Поезії. Переклади. Статті. Спогади. К., 1983.

О. В. Мишанич, М. В. Стріха

Основні твори

Люблю і вірю: Поезії. Переклади. Статті. Спогади. К., 1983.

завантажити статтю