БОБИ́Р Микола Іванович (03. 10. 1950, с. Степанці Канівського р-ну, нині Черкаської обл.) — матеріало­знавець. Доктор технічних наук (1991), професор (1994), академік НАНУ (2024). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1990). Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1974), де від­тоді й працює (нині Національний технічний університет України «Київський політехнічний ін­ститут»): інженер-стажист (1974–76), молодший науковий спів­робітник, асистент (1979–81), старший викладач (1981–84), доцент (1984–91), професор (від 1991), декан мех.-машинобудівного факультету (1994–99), завідувач кафедри динаміки і міцності машин та опору матеріалів (від 1994); водночас від 1999 — директор Мех.-машинобудівного ін­ституту при Університеті. Наукова діяльність повʼязана з виробле­н­ням основ моделюва­н­ня процесів накопиче­н­ня по­шкоджень та граничного стану нових кон­струкційних матеріалів в умовах малоциклового термосилового навантаже­н­ня (деформува­н­ня). За­пропонував феноменологічні моделі на­громадже­н­ня по­шкоджень та руйнувань, заснованих на концепції енергії мікронапруг з урахува­н­ням основних ефектів циклічного навантаже­н­ня при складному напруженому стані.