Корепанов В’ячеслав Аристархович

Визначення і загальна характеристика

КОРЕПА́НОВ Вʼячеслав Ари­стархович (11. 05. 1947, м. Кременчук Пол­­тав. обл.) — композитор, хоровий диригент, поет-пісняр. Заслужений артист України (1999). Лауреат все­­укр. конкурсів «Пісен­ний вернісаж» (1996, 1998–2000, 2002, 2008, 2010), «Шлягер року» (1996), «Пісня року» (1998; усі — Київ). Закін. Муз. училище (1968; кл. хор. диригува­н­ня В. Губарен­­ка), Ін­ститут радіо­електроніки (1973; обидва — Харків). Був учасником вокал.-інструм. ансамблю «Пілі­­грими» (1968–70), оркестру під керівництвом Б. Ячнова «Мадригал» (1970–72); кер. вокал.-інструм. ансамблю «Думи» Центр. Палацу культури і від­починку ім. М. Горь­­кого (1972–79), оркестру клубу ВО «Моноліт» (1980–99). Від 2006 — керівник муз. частини Палацу студентів Нац. університету «Юрид. академія України» (усі — Харків). Спів­­працює з поетами В. Крищенком, А. Демиденком, С. Галябардою, М. Ковалком, О. Мар­ченком, М. Воньо, В. Полосухіним, К. Шердіцем, Л. Петрик та ін. Також пише вірші до власних пісень. Твори К. входять до репертуару І. Бобула, Ю. Богатикова, П. Зіброва, Л. Сандулеси, І. Поповича, О. Василенка, В. Шпор­­тька, О. Добрянської, Н. Шестакової, О. Дзюби, Н. Кру­­тової-Шестак, вокал.-інструм. ансамблю «Кобза», квартету «Геть­ман», тріо бандуристок «Ку­­пава» Нац. університету «Юрид. академія України» та ін. Серед найві­доміших пісень — «Двадцята весна», «Білий бузок», «На крилах любові», «Мій Харків», «Клич­­ко», «Над рікою туман» (усі — влас­­ні слова), «Вишневий рай», «Жовті килими» (обидві — сл. Л. Петрик), «Роз­мова з тобою», «Золота обручка», «Ставаймо в коло пісні» (усі — сл. В. Крищенка), «Харків — моя любов» (сл. О. Мар­­ченка), «Мої друзі» (сл. А. Демиденка), «Пере­мога» (сл. М. Во­­ньо), «Санкт-Петербург» (сл. К. Шердіца). Також автор інст­­рум. творів, зокрема «Андро­­ме­­да» (1977), «Білі ночі» (1991), «Му­­зика для сну» (1992). Записав 14 аудіоальбомів та компакт-дис­­ків (1991–2011). Від­бу­­лися автор. концерти К. (1996, 2003, 2007, 2011 — Харків; 1999 — Київ).

К. К. Шердіц

Завантажити статтю