БОГДА́НОВ Іван Лукʼянович (04(17). 07. 1903, с. Бредовка, нині Смолен. обл., РФ — 11. 11. 1987, Київ) — лікар-інфекціоніст. Доктор медичних наук (1947), професор (1948), член-кореспондент АМН СРСР (1953). Державні нагороди СРСР. Закін. Смолен. університет (1927). Працював лікарем; клін. ординатором (від 1928), асист. (від 1930) і доцент (від 1940) клініки інфекц. хвороб мед. факультету Смолен. університету; 1941–51 — завідувач кафедри інфекц. хвороб Свердлов. мед. ін­ституту й одночасно 1941–47 — гол. епідеміологом Урал. військ. округу; дир. (1951–72), зав. клін. від­ділу дизентерії та сальмонельозу (від 1973) Ін­ституту інфекц. хвороб АМН СРСР (Київ); від 1981 — завідувач від­ділу кишк. і паразитарних хвороб, від 1983 — старший науковий спів­робітник консультат. від­ділу кишк. інфекцій Ін­ституту епідеміології та інфекц. хвороб (Київ). Основні напрями наук. досліджень: діагностика та лікува­н­ня дизентерії, висипного тифу, бруцельозу, дифтерії, поліомієліту, скарлатини тощо; профілактика й терапія внутр.-лікарн. інфекцій; лікува­н­ня, профілактика інфекц. хвороб гамма-глобуліном; кортикостероїдна терапія. Ви­вчав гострі кишк. інфекції, зокрема ешерихіози, можливість лікува­н­ня хворих на дизентерію без за­стосува­н­ня антибіо­тиків.