Богемістика

БОГЕМІ́СТИКА (пізньолат. Bohemia — Чехія) — галузь славістики, що ви­вчає чеську мову, літературу, історію та культуру. Укр.-чеські мовні взаємини сягають часів ран­ньої сх.-словʼян. доби. Династичні, госп. й культурні звʼязки існували ще за часів Київ. Русі і Велико-Морав. держави. Як за­значається в «Іпатіївському літописі», князь Володимир Великий мав добросусідські взаємини з Чеським Королівством. Укр. грамоти 14–15 ст., у яких фіксувалися купчі, дарчі, за­ставні операції, засвідчують без­посередні укр.-чеські контакти. Мовні штампи й окремі слова, наявні у грамотах, — кальки давньочес. висловів: «волен продати, волен заменити, волен кому од­дати» — «volně muž dáti, zastaviti, měníti, prodati podle své vole». Богемізми проникали в укр. мову без­посередньо з чеської, частина — через польс. мову. Близькоспорідненість цих мов ускладнює послідовне роз­межува­н­ня запозичень. У сучас. укр. літ. мові до них належать такі слова, як: архі­єпис­коп, геть­ман, пан, ґрунт, жовнір, зрада, каплиця, квитанція, келих, кошт, бавовна, доконати, небіжчик, на­ступник. Появу перших укр. граматик у 19 ст. стимулювала діяльність чеха Й. Добровського. У праці «Institutiones» дослідник подав класифікацію словʼян. мов, не згадуючи про українську. Всі сх.-словʼян. мови він роз­глядав як одну — російську, хоч одночасно від­ділив мову словац. від чеської та верх­ньо-лужицьку від нижньо-лужицької, де мовні від­мін­ності не­значні. Таке ігнорува­н­ня української мови стало своєрід. поштовхом для укр. науки. Водночас на сторінках ж. «Slovanka» 1814 Й. Добровський інформував чес. читачів про «Енеїду» І. Котляревського. У 19 ст. між укр. та чес. культур. діячами існували творчі звʼязки: І. Могильницький і Я. Головацький листувалися з П.-Й. Шафариком, М. Шашкевич захоплювався працями Я. Кол­лара, Й. Юнгмана, В. Ганки, Ф. Палацького. Ректор Харків. університету П. Гулак-Артемовський у навч. план спробував увести словʼяно­знавчі дисципліни. Читаючи лекції з польс. мови, він наводив її зі­ставле­н­ня з ін. словʼянськими, зокрема з чеською. 1840 І. Срезневський пере­бував у Чехії, де він, озна­йомлюючи чехів з укр. фольклором і письменством, об­стоював самобутність української мови. У 19 ст. роз­виток славістики в Україні, зокрема й Б., по­жвавився у звʼязку з від­кри­т­тям 1834 Університету св. Володимира у Києві, де було організовано каф. літератур словʼян. наріч (1842). У перші роки існува­н­ня кафедри пере­вага надавалася Б. У 40-х рр. чеську літературу викладав проф. К. Страшкевич, у 70-х рр. — проф. О. Котляревський (курси історії Чехії, історії словʼян. культур, історії славістики), 1882–1917 — завідувач кафедри Т. Флоринський (автор праці «Лекции по славянскому языко­знанию», К., 1895– 97, т. 1–2). Класифікацію словʼян. мов містили також ран­ніші дослідж. М. Максимовича, який за­пропонував наук. концепцію роз­витку і взаємо­впливів сх.-словʼян. мов у порівнян­ні з ін. словʼян. та європейськими («История древней рус­ской словесности», К., 1839, кн. 1). Багато важили для укр. мово­знав. Б. праці О. Потебні. У його роботі «О некоторых символах в славянской народной поэзии» (Х., 1860) на основі даних усіх словʼян. мов (зокрема чеської) описано характерні ознаки символіч. значень слів. Дослідж. О. Потебні з теорії граматики (зокрема «Из записок по рус­ской грам­матике») мали вплив на чес. лінгвістів. Укр. Б. кін. 19 — поч. 20 ст. пред­ставлена дослідже­н­нями проф. Університету св. Володимира А. Степовича («Очерк истории чешской литературы», К., 1886) та проф. Ніжин. ІНО Є. Рихліка. Істот. внесок в укр. мово­знавчу Б. у 50–60-х рр. 20 ст. зробив Л. Булаховський. Серед його праць «Грам­матическая аналогия и родствен­ные ей явления в истории чешского количества» (Х., 1929), «Славянские наименования птиц» (К., 1948), «Отношения глагольных и имен­ных образований в чешском языке» (К., 1951), «Акцентологический ком­ментарий к чешскому языку» (К., 1953; 1956). Наук. роз­робки і стат­ті укр. богемістів друкувалися 1958–67 у збірнику «Словʼянське мово­знавство». Ста­т­тя А. Багмут «З історії чеської і словацької лексико­графії в Росії і на Україні» (1963) присвячена здобуткам вітчизн. учених в укла­дан­ні двомовних словників. У Львів. університеті у 60–70-і рр. Б. роз­вивав М. Пушкар («Курс лекцій з сучасної чеської літературної мови», Л., 1963; «Історична фонетика чеської мови», Л., 1965). Від 2-ї пол. 20 ст. мово­знавчі дослідж. з Б. проводяться в Ін­ституті мово­знавства НАНУ, на каф. славістики Київ. і Львів. університетів. Лінгвіст. Б. роз­вивається у контекс­ті заг.-славіст. про­блематики. У від­ділі заг. і словʼян. мово­знавства під керівництвом О. Мельничука під­готовлено праці «Вступ до порівняльно-історичного ви­вче­н­ня словʼянських мов» (К., 1966), «Историческая типология славянских языков. Фонетика. Словообразование. Лексика и фразеология» (К., 1986). Моно­графію В. Коломієць «Роз­виток лексики словʼянських мов у післявоєн­ний період» (К., 1973) присвячено процесам змін лексич. складу восьми словʼян. літ. мов, зокрема й чеської. Низку статей з про­блем чеської мови написав В. Русанівський: «Лексика чеського походже­н­ня в староукраїнському пере­кладі Вісліцького і Краківсько-Вартського статусів» (1978, спів­авт.), «Категорія стану: Українсько-чеські паралелі» (1987), «Чеські і словацькі будителі та українські кирило-мефодіївці: Концепції роз­витку словʼянських народів, їх мов та літератур» (1993), «Витоки українського словʼяно­знавства» (1998). Укладено «Чесько-український словник» (К., 1988–89, т. 1–2). Порівнял.-типол. описом словʼян. мов є моно­графія А. Багмут «Структура і функціонально-семантичний аспект інтонації простого роз­повід­ного рече­н­ня у словʼянських мовах» (К., 1980), зб. статей «Зі­ставне дослідже­н­ня української, чеської та російської мов» (1987), дослідж. Й. Андерша «Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зі­ставлен­ні з українською» (К., 1987). На­прикінці 20 ст. — на поч. 21 ст. укр. Б. роз­вивається в річищі сучас. лінгвіст. концепцій. У моно­графії «Національно-культурна семантика чеської фразеології» (К., 2000) Л. Даниленко досліджує форми і способи вияву етнокультур. атрибуції чес. фразеологізмів, їх осн. ідео­граф. класи, звʼязок із нац. культурою. Закономірностям комунікат.-прагмат. функціонува­н­ня чес. мовних кліше присвячена праця Н. Баландіної «Функції і значе­н­ня чеських прагматичних кліше в комунікативному контекс­ті» (К., 2002). Ґрунтов. дослідже­н­ням числівників у словʼян. мовах, їхнього звʼязку з історією духов. культури словʼян є моно­графія Т. Лукінової «Числівники в словʼянських мовах: Порівнял.-істор. нарис» (К., 2000). Низку статей з мово­знав. питань Б. опублікували також І. Тепляков, О. Паламарчук, Н. Лобур у ж. «Мово­знавство», зб. «Про­блеми словʼяно­знавства», «Slavica Ternopolensia» тощо.

Важлива сфера діяльності укр. богемістів — лінгводидактика. Серед під­ручників і посібників з цієї галузі: «Граматика чеської мови» (К., 1992), що подає опис фонетико-фонол., морфол., словотвір. і синтаксич. рівнів сучас. чеської літ. мови в зі­ставлен­ні з українською; «Чесько-український словник. Сучасна ділова мова» Л. Даниленко (К., 2000), «Пере­кладаємо чеською. Українсько-чеські при­ймен­никові і без­при­ймен­никові кон­струкції» Л. Даниленко і О. Паламарчук (К., 2001). Перший у лексикогр. практиці роз­мовник «Українсько- чеські паралелі в текс­тах і ситуаціях» (К., 2002) містить чималу частину словникового складу укр. та чес. мов, зразки ділової документації, приват. і служб. кореспонденції, чес. фольклору. У Чехії опубліковано «Практичний чесько-український словник. Економіка. Фінанси. Бізнес» Й. Андерша і Л. Даниленко (Оломоуц, 2000).

Фахівців із чес. мови й літ-ри в Україні готують Київ. та Львів. університети, Київ. славіст. університет. Факультативно чеська мова викладається в Нац. університеті «Києво-Могилян. академія», Волин. університеті, Рівнен. ін­ституті словʼяно­знавства, Терноп. пед. університеті. Між­нар. школи Б. від­крито в Чехії при Карловому університеті в Празі, Університеті ім. Т. Масарика у Брно, Університеті ім. Ф. Палацького в Оломоуці, Університеті в м. Ческе-Буде­йовіце. Б. широко пред­ставлена у ВНЗах країн світу. В Росії — у Моск., С.-Петербур. та Рос. гуманітар. університетах, Моск. університеті між­нар. від­носин, Ін­ституті іноз. мов. Чес. мову та літературу ви­вчають на каф. славістики в університетах усіх європ. столиць. Серед амер. богеміст. центрів провід­ними є Між­нар. центр іноз. мов у Вашинґтоні, Бостон. ін­ститут лінгвістики, Нью-Йорк. університет. У 15-ти державах діють 17 чес. центрів, гол. метою яких є на­да­н­ня якіс. інформації про освіту, культуру, економіку Чехії. Вони ініціюють ви­ставки, концерти, театр. ви­стави, лекції та зу­стрічі з культур. діячами, організовують курси чес. мови, покази чес. фільмів.

Завантажити статтю