Боголюбов Олексій Миколайович

Визначення і загальна характеристика

БОГОЛЮ́БОВ Олексій Микола­йович (12(25). 03. 1911, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 02. 11. 2004, Київ) — учений у галузі історії математики й теорії механізмів. Син Миколи Михайловича, брат Миколи Микола­йовича та Михайла Микола­йовича Боголюбових. Доктор технічних наук (1966), професор (1972), член-кореспондент АН УРСР (1969). Премія ім. М. Крилова НАНУ (1997). Іспан. орден «За громадянські заслуги» (1996). Заслужений діяч науки і техніки України (2001). Закін. Харків. університет (1936) та мех.-маш.-буд. ін­ститут (1938). Працював на інж. посадах, викл. у Харків. мех.-маш.-буд. ін­ституті (1940–41); у 1956–62 — ст. інж., гол. інж. Міністерства вищої та серед. спец. освіти УРСР, 1958–81 — викладач, проф. Київ. інж.-буд. ін­ституту; водночас від 1962 — молодший науковий спів­робітник, від 1963 — старший науковий спів­робітник, 1975–89 — гол. н. с. Ін­ституту математики, а також ст. н. с. сектору історії техніки й природо­знавства Ін­ституту історії АН УРСР (1963–74). Один із фундаторів наук. школи з історії математики в Україні. Дослідж. з питань історії вітчизн. математики, динаміки машин, машинобудува­н­ня, науки й освіти в Україні. За участі Б. 1966–70 ви­йшли 4-томна моно­графія «История отечествен­ной математики» та біогр. довід­ник «Боголюбов А. Н. Математики. Механики: Био­­графический справочник. К., 1983» (К., 1983). Автор циклу наук.-істор. праць з історії культур. звʼязків між Іспанією та Росією, дослідж. про життя і діяльність інж. Авґустина де Бетанкура. З коментарями Б. у Мадриді 1990 перед­руковано працю Бетанкура і Ланца «Трактат о построении машин» — першу в світі книгу з теорії машин і механізмів.

Пр.: История механики машин. К., 1964; Развитие про­блем механики машин. К., 1967; На­учно-технический про­гресс в Украинской ССР. К., 1967; Механика в СССР за 50 лет. Москва, 1967 (спів­автор); Августин Бетанкур: На­учно-биогр. очерк. Москва, 1968; Машина і людина. К., 1969; Нариси з історії механіки. К., 1974; Доктор Роберт Гук. Москва, 1980.

Літ.: Професори Київського національного університету будівництва і архітектури (1930–2000): Довід. К., 2001.

Л. Г. Лесько, В. Л. Баладинський

Завантажити статтю