Боголюбов Олексій Миколайович

БОГОЛЮ́БОВ Олексій Миколайович (12(25). 03. 1911, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 02. 11. 2004, Київ) — учений у галузі історії математики й теорії механізмів. Син Миколи Михайловича, брат Миколи Миколайовича та Михайла Миколайовича Боголюбових. Доктор технічних наук (1966), професор (1972), член-кореспондент АН УРСР (1969). Премія ім. М. Крилова НАНУ (1997). Іспан. орден «За громадянські заслуги» (1996). Заслужений діяч науки і техніки України (2001). Закін. Харків. університет (1936) та мех.-маш.-буд. інститут (1938). Працював на інж. посадах, викл. у Харків. мех.-маш.-буд. інституті (1940–41); у 1956–62 — ст. інж., гол. інж. Міністерства вищої та серед. спец. освіти УРСР, 1958–81 — викладач, проф. Київ. інж.-буд. інституту; водночас від 1962 — молодший науковий співробітник, від 1963 — старший науковий співробітник, 1975–89 — гол. н. с. Інституту математики, а також ст. н. с. сектору історії техніки й природознавства Інституту історії АН УРСР (1963–74). Один із фундаторів наук. школи з історії математики в Україні. Дослідж. з питань історії вітчизн. математики, динаміки машин, машинобудування, науки й освіти в Україні. За участі Б. 1966–70 вийшли 4-томна монографія «История отечественной математики» та біогр. довідник «Боголюбов А. Н. Математики. Механики: Био­графический справочник. К., 1983» (К., 1983). Автор циклу наук.-істор. праць з історії культур. зв’язків між Іспанією та Росією, дослідж. про життя і діяльність інж. Авґустина де Бетанкура. З коментарями Б. у Мадриді 1990 передруковано працю Бетанкура і Ланца «Трактат о построении машин» — першу в світі книгу з теорії машин і механізмів.

Рекомендована література

1. Професори Київського національного університету будівництва і архітектури (1930–2000): Довід. К., 2001.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю