КОРЖ Олександр Юхимович (16(29). 03. 1903, с. Огульці, ни­­ні Валків. р-ну Харків. обл. — 16. 04. 1984, с. Таврове Бєлгород. обл., РФ) — письмен­ник, художник. Член СХУ (1944). Закін. церк.-парафіял. школу в Огульцях (1913), Люботин. вище початк. училище (нині Харків. обл.; 1920) та пед. курси ім. Г. Сковороди в Харкові (1923). У 1923–25 — літ. працівник ж. «Всесвіт», 1928–30 — г. «Радянське село». Дебютував поезією «Лани» в ж. «Селянський будинок» (1920). Друкувався у ж. «Шляхи мистецтва», «Червоний шлях», «Все­­світ», «Нова генерація», «Літера­­турний журнал», «Зоря», «Наші дні» та ін. Належав до літ. організацій «Гарт» (1923–25) і «Нова генерація» (1927–30). Автор зб. пое­­зій «Борть» (1926) і оповідань «Із степу» (1930; обидві — Харків), а також поеми «Пушкін» (опубл. у «Літературному журналі», 1936–39). Під час 2-ї світової вій­ни через хворобу залишився на окупов. тер., був заарешт. ґестапо (за публікацію антифашист. вір­ша), але щоб уникнути концтабору, погодився спів­­працювати з г. «Но­­ва Україна» (1942). Під час від­правле­н­ня 1943 зі Львова до Ні­­меч­чини втік. 1944–48 — відп. секр. Львів. від­діл. СХУ. Від 1948 жив у Тавровому, працював художником у м. Курськ (РФ). 1950 заарешт., засудж. до 25-ти р. таборів, 1955 амністов. Після звільне­н­ня написав 2-у ред. поеми «Пушкін», поему «Євмен Ча­­гай» та «Спогади з харківського літературного побуту», чимало віршів. Поезія К. близька до сим­­волізму та футуризму, але водночас тяжіє й до неокласицизму, їй притаман­ні тонке ліричне від­чу­т­тя, філософічність, жанр. різноманітність. К. перший в укр. літературі порушив тему голодомору 1932–33 («Степова доля») та ви­ступив з анти­сталін. інвективою («Зимовий псалом»). Вида­­но зб. вибр. творів «Шуміти про­­шу листя» (К., 2006). Як ху­­дож­­ник створював порт­рети та пей­­зажі.