Коржавін Наум Мойсейович

КОРЖА́ВІН Наум Мойсейович (справж. прізвище — Мандель; 14. 10. 1925, Київ — 22. 06. 2018, м. Дарем, шт. Пн. Кароліна, США) — письменник, перекладач, драматург. Член Рос. ПЕН-центру, СП СРСР (1963). У ході кампанії боротьби з космополітизмом 20 грудня 1947 за­арешт. за вірші антирад. спрямування. Восени 1948 висланий до Сибіру, до 1951 перебував на засланні у Караґандин. обл. (Казах­­стан), 1954 звільн. за амністією, 1956 реабіліт. Закін. Лiт. інститут у Москві (1959). Друкувався від 1941. Першу добірку віршів уміщено в альманасі «Тарусские страницы» (Калуга, 1961). Автор поем «Рождение века» («Молодая гвардия», 1962, № 8), «По­­э­­ма греха» («Новый журнал», 1974, № 116), зб. «Годы» (Моск­­ва, 1963), «Времена» (1976), «Спле­­тения» (1981; обидві — Франкфурт-на-Майні), п’єси «Од­­нажды в двадцатом» (поставле­­но 1967 у Моск. драм. театрі ім. К. Станіславського). Обстоював права «в’язнів совісті». Підписав 1966 лист на захист Ю. Даніеля і А. Синявського, 1967 — листи 4-го з’їзду письмен­­ників СРСР на підтримку Ю. Галанскова та О. Ґінзбурґа, О. Сол­­женіцина. На поч. 1970-х рр. вiр­­шi К. поширювали у самвидаві, що спричинило переслідування режимом. Долі рос. єврейства присвятив поеми «Абрам Пружинер. Сказание о старых боль­­шевиках Новороссии и новых московских славянофилах» (на­­писана 1967, частково опубл. у самвидав. ж. «Евреи в СССР», 1973–74, № 10), «Поэма существования» («Время и мы», 1975, № 1). Деякий час мешкав у ФРН. Емігрував до США, жив у м. Бос­­тон (шт. Массачусетс). Член редколегії ж. «Континент» (від 1974), «Контрапункт» (від 1999). Видав зб. віршів та поем «Письмо в Москву» (1991), «Время дано» (1992), «К себе» (2000; усі — Москва), мемуари «В соблазнах кровавой эпохи» («Новый мир», 1992, № 7–8; 1996, № 1–2). У творчості прагнув до широких соц.-етич. та фiлос. узагальнень, осягнення й фiксацiї в особистих переживаннях високого прояву духу. Його поезiя позначена фi­­лософiчнiстю, морал. чiткiстю автор. позиції. У літературозн. статтях обстоював традиц. культуру, захищав християн. мораль у мистецтві, наполягав на необхідності глибокого люд. змісту худож. твору. Автор статей у ж. «Вопросы литературы» — «Поэзия А. К. Толстого» (1967, № 4), «Пришли совсем новые по­коления…» (1999, № 1); ж. «Кон­­тинент» — «Психология современного энтузиазма» (1976, № 8–9), «Генезис “стиля опережающей гениальности”, или Миф о великом Бродском» (2002, № 113), «Свобода за границами своей применимости» (2011, № 148) та ін. У 1990-х — 2000-х рр. виступав проти комунізму і радикал. лібералізму. Знявся у філь­­мі «Вони вибирали волю» (2005; реж. В. Кара-Мурза). Значне мiс­­це у творах К. відведено укр. те­­мi. Окремi його вiршi перекладено українською мовою.

Рекомендована література

1. Коржавин Наум: «Я пока еще жив, но эпоха уже не моя» / Интервью взяла А. Белякова // Студенчес. меридиан. 2002. № 9;
   Google Scholar Internet
2. Чайковская И. Послед­­ний язычник: О стихах Наума Коржавина // Нева. 2009. № 4;
   Google Scholar Internet
3. Портрет поэта в контексте эпохи: Беседа В. Торчилина с Н. Коржавиным // Новый журн. 2011. № 263.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю