КОРЖА́ВІН Наум Мойсе­йович (справжнє прі­звище — Мандель; 14. 10. 1925, Київ — 22. 06. 2018, м. Дарем, штат Пів­нічна Кароліна, США) — письмен­ник, пере­кладач, драматург. Член Російського ПЕН-центру, СП СРСР (1963). У ході кампанії боротьби з космополітизмом 20 грудня 1947 заарештований за вірші антирадянського спрямува­н­ня. Восени 1948 висланий до Сибіру, до 1951 пере­бував на заслан­ні у Караґандинській обл. (Казах­стан), 1954 звільнений за амністією, 1956 реабілітований. Закінчив Літературний ін­ститут у Москві (1959). Друкувався від 1941. Першу добірку віршів уміщено в альманасі «Тарус­ские страницы» (Калуга, 1961). Автор поем «Рождение века» («Молодая гвардия», 1962, № 8), «Поэма греха» («Новый журнал», 1974, № 116), збірок «Годы» (Москва, 1963), «Времена» (1976), «Сплетения» (1981; обидві — Франкфурт-на-Майні), пʼєси «Однажды в двадцатом» (по­ставлено 1967 у Московському драматичному театрі імені К. Станіславського). Об­стоював права «вʼязнів совісті». Під­писав 1966 лист на захист Ю. Даніеля і А. Синявського, 1967 — листи 4-го зʼ­їзду письмен­ників СРСР на під­тримку Ю. Галанскова та О. Ґінзбурґа, О. Солженіцина. На початку 1970-х років вірші К. поширювали у самвидаві, що спричинило пере­слідува­н­ня режимом. Долі російського єврейства присвятив поеми «Абрам Пружинер. Сказание о старых большевиках Новорос­сии и новых московских славянофилах» (написана 1967, частково опублікована у самвидавчому журналі «Евреи в СССР», 1973–74, № 10), «Поэма существования» («Время и мы», 1975, № 1). Деякий час мешкав у ФРН. Емігрував до США, жив у м. Бостон (штат Мас­сачусетс). Член редколегії журналу «Континент» (від 1974), «Контрапункт» (від 1999). Видав збірки віршів та поем «Письмо в Москву» (1991), «Время дано» (1992), «К себе» (2000; усі — Москва), мемуари «В соблазнах кровавой эпохи» («Новый мир», 1992, № 7–8; 1996, № 1–2). У творчості прагнув до широких соціально-етичних та філософських узагальнень, осягне­н­ня й фіксації в особистих пере­жива­н­нях високого прояву духу. Його поезія по­значена філософічністю, моральною чіткістю авторської позиції. У літературо­знавчих ста­т­тях об­стоював традиційну культуру, захищав християнську мораль у мистецтві, наполягав на необхідності глибокого людського змісту художнього твору. Автор статей у журналі «Во­просы литературы» — «Поэзия А. К. Толстого» (1967, № 4), «Пришли совсем новые поколения…» (1999, № 1); журналі «Континент» — «Психология современ­ного энтузиазма» (1976, № 8–9), «Генезис “стиля опережающей гениальности”, или Миф о великом Бродском» (2002, № 113), «Свобода за границами своей применимости» (2011, № 148) та ін. У 1990-х — 2000-х роках ви­ступав проти комунізму і радикального лібералізму. Знявся у фільмі «Вони вибирали волю» (2005; режисер В. Кара-Мурза). Значне місце у творах К. від­ведено українській темі. Окремі його вірші пере­кладено українською мовою.