Корженко Вадим Анатолійович
КОРЖЕ́НКО Вадим Анатолійович (18. 01. 1957, Львів) — художник-монументаліст, графік і живописець. Син Р. Пашкевич. Член НСХУ (1992). Закін. Львів. інститут приклад. та декор. мистецтва (1979; викл. І. Гуторов, В.-Ю. Манастирський). Відтоді працював на Київ. комбінаті монум.-декор. мистецтва. Від 1987 — на творчій роботі. Учасник всеукр., міжнар. мистецьких виставок від 1987. Персон. — у Києві (1987, 1992, 1996, 2006, 2009), Варшаві (1991), м. Сент-Етьєн (Франція, 1992, 1996, 2005), Вільдесгаузені (1995), Люнебурзі та Бармштедті (обидві — 1997), Берліні (1999–2000), Гамбурзі (2001) та Бернбурзі (2010), Лос-Анджелесі (США, 2002). Основні галузі: монум.-декор. мистецтво, живопис, графіка, розпис. текстиль. Створює елегійні квітк. натюрморти, ерот. фігурат. й абстрактні композиції у техніці гарячого батика. Для твор. стилю К. характерні у серед. 1990-х рр. замкнений контур, вільний мазок, асоціативні форми; наприкінці 1990-х рр. створював абстрактно-декор. живописні та графічні композиції на шовку, згодом — ліричні абстракції. Вирішал. принципи — спонтанність, імпульсивність, експресивність. Окремі роботи зберігаються у Хмельн. ХМ, НМУНДМ (Київ).
Тв.: комплексне оформлення інтер’єру кафе «Зустріч» (Київ, 1986); емблема «Каравела» для суднобуд. технікуму (Київ, 1987); диптих «День і ніч», «Херсонес» (усі — 1997); декор. панно — «Мавка» (1995), «Модель», «Чекання» (обидва — 1997), «Вечір» (1998), триптих «Трансформація» (2007); цикл «Графічні метаморфози» (2000); живопис — «Незнайомка», «Фантазія», «Любов іде» (усі — 1999), «Ню» (2005); графіка — диптих «Абстракція», «Старовинна вулиця», «Весна», «Фантазія» (усі — 2008).
З. А. Чегусова
Основні твори
комплексне оформлення інтер’єру кафе «Зустріч» (Київ, 1986); емблема «Каравела» для суднобуд. технікуму (Київ, 1987); диптих «День і ніч», «Херсонес» (усі — 1997); декор. панно — «Мавка» (1995), «Модель», «Чекання» (обидва — 1997), «Вечір» (1998), триптих «Трансформація» (2007); цикл «Графічні метаморфози» (2000); живопис — «Незнайомка», «Фантазія», «Любов іде» (усі — 1999), «Ню» (2005); графіка — диптих «Абстракція», «Старовинна вулиця», «Весна», «Фантазія» (усі — 2008).