БРОНЕТА́НКОВА ТЕ́ХНІКА — один із видів військової техніки, що охоплює різні класи броньованих бо­йових машин. Основу Б. т. складають: танки, бронетранспортери (БТР), бо­йові машини піхоти (БМП), самохідні установки (ракетні, артилерійські, протитанкові й зенітні), а також деякі типи спец. машин всебічного забезпече­н­ня. Броньовий захист у танків і створених на їхній базі машин — протиснарядний, у інших — протикульовий (проти осколковий). Для захисту екіпажу від зброї мас. ураже­н­ня машини герметизують і обладнують фільтро-вентиляц. установками, а для маскува­н­ня на полі бою — системами димопуску. Озброє­н­ня Б. т. — комплекс засобів ураже­н­ня, автоматичних систем і приладів управлі­н­ня вогнем: ствольна артилерія, кулемети, ракетні та ре­активні пускові установки, боє­припаси, вимірники, прилади наведе­н­ня зброї, системи управлі­н­ня ракетами, далекоміри, обчислювачі тощо. Роз­різняють також Б. т. зі спец. обладна­н­ням, яку використовують для управлі­н­ня військами та зброєю, для забезпече­н­ня звʼязку, роз­відки, радіо­електрон. боротьби, радіац., хім. й біол. захисту, інж., тех., тилового й морально-психол. забезпече­н­ня. Б. т. може пере­возитися залізнич., водним і автомоб. транс­портом, з викори­ста­н­ням важких причепів.