Військова техніка
ВІЙСЬКО́ВА ТЕ́ХНІКА – технічні засоби, призначені для бойового, технічного, спеціального забезпечення бойових дій, навчання військ, експлуатації та випробування зразків озброєння. Поділяється на бойову техніку, тех. засоби упр. військами (силами), бойового (оператив.), тех. і тилового забезпечення. Часто озброєння, що відноситься до бойової техніки, виділяють у самост. категорію (звідси термін «озброєння і військ. техніка»). Гол. критерії розподілу В. т.: за належністю до виду ЗС чи роду військ (ВПС, Військ.-мор. сили, інж. війська, війська зв’язку тощо); за функціонал. призначенням (артилерія, автомобільна військова техніка, бронетанкова техніка та ін.).
Бойова техніка є осн. частиною В. т. і, у свою чергу, поділяється на вузькофункціонал. зразки (гвинтівки, автомати, кулемети тощо) і багатофункціонал. комплекси, що включають у себе сукупність засобів ураження противника й транспортні засоби-носії (бойові машини, літал. апарати, плавзасоби). Якість і кількість В. т., разом з ін. чинниками, визначають бойову могутність ЗС країни.
П. Д. Біленчук, В. М. Кочетков, В. Б. Міщенко
Людина 
