Которович Геннадій Іванович
КОТОРО́ВИЧ Геннадій Іванович (псевд. і крипт.: Роман Гучванович, Пегас з-над Гучви, КТВ, КТҐ; 23. 01(05. 02). 1916, Росія — 30. 11. 1964, Мюнхен) — журналіст, публіцист. Закін. гімназію у м. Замостя (Польща, 1935), навч. на правн. факультеті Варшав. університету. Водночас працював у літ.-наук. місячнику «Промінь» (Луцьк, 1926), кор. г. «Діло», «Новий час» та польс. часопису «Polityka» (за ред. Є. Ґедройца). Наприкінці 1940 виїхав до Берліна, співпрацював із г. «Краківські вісті» (Краків, 1940–44), редагував тижневик для українців військовополонених Червоної армії «Нова доба» (1941–44), г. «Український доброволець» (1943–45) та «За Україну» (1945). Водночас 1939–45 співпрацював із г. «Голос». Брав активну участь у визволенні укр. вояків з нім. таборів, залучив до журналіст. праці низку відомих (Ю. Липу, О. Лятуринську, Є. Маланюка, Б. Ольхівського) і молодих укр. літераторів. Перед наступом рад. військ на Берлін переїхав до м. Фюрт (Німеччина), редагував тижневик «Неділя» (Швайнфурт, Ашаффенбурґ, Авґсбурґ, 1945–52), працював в Укр. ред. радіостанції «Вільна Європа» (Мюнхен), співробітничав із зх.-європ. часописами, входив до управи Союзу укр. журналістів на чужині (від 1950). Співавтор вид. «Науковий збірник професорові докторові Іванові Огієнкові в тридцяту річницю його наукової та громадської праці присвячують товариші й учні» (Варшава, 1937).
Рекомендована література
- Осадчук Б. «Вам життя капає з пера»: Мемуар. фрагмент про Геннадія Которовича // Сучасність. 1966. № 1;
- Горний М. Українці Холмщини і Підляшшя: Видатніші особи ХХ ст. Л., 1997;
- Комариця М. Которович Геннадій Іванович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2007. Вип. 14.
Завантажити статтю
Людина 
