КОТОРО́ВИЧ Ген­надій Іванович (псевдоніми і криптоніми: Роман Гучванович, Пегас з-над Гучви, КТВ, КТҐ; 23. 01(05. 02). 1916, Росія — 30. 11. 1964, Мюн­хен) — журналіст, публіцист. Закінчив гімназію у м. Замостя (Польща, 1935), на­вчався на правничому факультеті Варшавського університету. Водночас працював у літературно-науковому мі­сячнику «Промінь» (Луцьк, 1926), кореспондентом газети «Діло», «Новий час» та польського часопису «Polityka» (за редакцією Є. Ґедройца). На­прикінці 1940 ви­їхав до Берліна, спів­­працював із газетою «Краківські вісті» (Краків, 1940–44), редагував тижневик для українців військовополонених Червоної армії «Нова доба» (1941–44), газету «Укра­їнський доброволець» (1943–45) та «За Україну» (1945). Водночас 1939–45 спів­­працював із газетою «Голос». Брав активну участь у визволен­ні українських вояків з німецьких таборів, залучив до журналістської праці низку ві­домих (Ю. Липу, О. Лятуринську, Є. Маланюка, Б. Ольхівського) і молодих українських літераторів. Перед на­ступом радянських військ на Берлін пере­їхав до м. Фюрт (Німеч­чина), редагував тижневик «Неділя» (Швайнфурт, Ашаф­фенбурґ, Авґсбурґ, 1945–52), працював в Українській редакції радіо­­станції «Вільна Європа» (Мюнхен), спів­робітничав із західноєвропейськими часописами, входив до управи Союзу українських журналістів на чужині (від 1950). Спів­­автор ви­да­н­ня «Науковий збірник професорові докторові Іванові Огієнкові в тридцяту річницю його наукової та громадської праці присвячують товариші й учні» (Варшава, 1937).