БОНДАРЕ́НКО Володимир Іванович (27. 09(10. 10). 1906, Одеса — 04. 11. 1980, Київ) — живописець. Чоловік В. Кирилової, батько С. Бондаренко, дід Тараса та Юрія Гончаренків. Член СХУ (1944). Навч. на під­готовчих курсах при Харків. худож. ін­ституті у О. Кокеля та С. Прохорова (1927–28), Київ. худож. ін­ституті у М. Бойчука та Ф. Кричевського (1929–34, 1935–41). Працював від 1943 викл. Київ. худож. школи ім. Т. Шевченка, 1948–66 — науковий спів­робітник в Ін­ституті монум. живопису і скульптури Академії архітектури УРСР (Київ), пізніше — в установах Держ- буду УРСР. Засн. і кер. (1948–58) монум. секції СХУ. Брав участь у створен­ні монум. роз­писів у Палаці культури м. Нова Каховка Херсон. обл. (1953–54), Терноп. укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка (1957; усі — у спів­авт. з Б. Піанідою), панно «Козацька пісня» (магазин «Кобзар», Київ, 1959–60), мозаїки на фасаді Будинку культури суднобудівників у Миколаєві (1972–73) тощо. Основні галузі — станк., монум. й театр.-декорац. живопис. Серед станк. творів — «Любить — не любить», «Циганка» (обидва — 1940), «Чека­н­ня» (1944–45), «Дівчина біля бузку» (1945), «Дівчата» (1946), «Човни біля берега» (1948), «Хризантеми», «Ранок», «Натюрморт із ромашками та пі­воніями», «Натюрморт з польовими квітами» (усі — 1949), «Білі пі­вонії» (1978), «Козацька пісня» (1980). Учасник ви­ставок від 1944, персон. — у Києві (1987, посмертно). Твори Б. по­значені досконалим малюнком, своєрідним сріблясто-блакитним колоритом, емоц. виявом власної натури, а в монум. роботах — умілим викори­ста­н­ням площини. Був гнаний та пере­слідуваний за талант і любов до України.