Бондаренко Володимир Іванович

БОНДАРЕ́НКО Володимир Іванович (27. 09(10. 10). 1906, Одеса — 04. 11. 1980, Київ) — живописець. Чоловік В. Кирилової, батько С. Бондаренко, дід Тараса та Юрія Гончаренків. Член СХУ (1944). Навч. на підготовчих курсах при Харків. худож. інституті у О. Кокеля та С. Прохорова (1927–28), Київ. худож. інституті у М. Бойчука та Ф. Кричевського (1929–34, 1935–41). Працював від 1943 викл. Київ. худож. школи ім. Т. Шевченка, 1948–66 — науковий співробітник в Інституті монум. живопису і скульптури Академії архітектури УРСР (Київ), пізніше — в установах Держ- буду УРСР. Засн. і кер. (1948–58) монум. секції СХУ. Брав участь у створенні монум. розписів у Палаці культури м. Нова Каховка Херсон. обл. (1953–54), Терноп. укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка (1957; усі — у співавт. з Б. Піанідою), панно «Козацька пісня» (магазин «Кобзар», Київ, 1959–60), мозаїки на фасаді Будинку культури суднобудівників у Миколаєві (1972–73) тощо. Основні галузі — станк., монум. й театр.-декорац. живопис. Серед станк. творів — «Любить — не любить», «Циганка» (обидва — 1940), «Чекання» (1944–45), «Дівчина біля бузку» (1945), «Дівчата» (1946), «Човни біля берега» (1948), «Хризантеми», «Ранок», «Натюрморт із ромашками та півоніями», «Натюрморт з польовими квітами» (усі — 1949), «Білі півонії» (1978), «Козацька пісня» (1980). Учасник виставок від 1944, персон. — у Києві (1987, посмертно). Твори Б. позначені досконалим малюнком, своєрідним сріблясто-блакитним колоритом, емоц. виявом власної натури, а в монум. роботах — умілим використанням площини. Був гнаний та переслідуваний за талант і любов до України.

Рекомендована література

1. Белічко Ю. Багатогранний талант // Вітчизна. 1960. № 4;
   Google Scholar Internet
2. Володимир Іванович Бондаренко: Каталог. К., 1987;
   Google Scholar Internet
3. Од роду до роду: Каталог виставки. К., 1996.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю