КО́РНИН — селище міського типу Попільнянського ра­йону Житомирської області. Корнинській селищній раді під­порядковані село Королівка та селище Радгоспне. Роз­ташоване на річці Ірпінь (притока Дніпра), за 98 км від Києва, за 93 км від обласного центру та за 23 км від ра­йон­ного центру. За 6 км від Корнина роз­ташована одно­ймен­на залізнична станція. Площа 7,57 км2. Населе­н­ня 2706 осіб (2001, становить 92,4 % до 1989), пере­важно українці. 

На території селища виявлено скарб римських монет 2 столі­т­тя нашої ери та давньоруський курган­ний могильник. За народними пере­казами, назва походить від того, що в давнину тут, на берегах Ірпеня, росли могутні дерева, корі­н­ня яких звисало над урвищами. Уперше зга­дано в писемних джерелах 1550. Тоді це був укріплений пункт — замок Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 Корнин ві­ді­йшов до Польщі. Жителі у складі Білоцерківського полку брали участь у Визвольній війні під проводом Бог­дана Хмельницького. За Андрусівським пере­мирʼям 1667 Корнин залишився під владою Польщі. У 1702–1704 роках корнинці при­єд­налися до селянсько-козацького пов­ста­н­ня під проводом Семена Палія. На початку 1740-х років налічувалося 60 дворів. У 1768 по­близу Корнина діяв гайдамацький загін на чолі з Іваном Бондаренком. 

Після другого поділу Польщі 1793 — у межах кордонів Російської імперії. Від 1797 — волосний центр Сквирського повіту Київської губернії. У той час у Корнині проживало 936 осіб. Від 1833 — містечко. У 1865 в Корнині працювали шкіряний, цегельний, винокурний, пивоварний і цукровий заводи. У 1900 мешкало 1819 осіб. Під час воєн­них дій 1918–1920 влада неодноразово змінювалася. Жителі потерпали від Голодомору 1932–1933 (кількість встановлених жертв — 74), за­знали сталінських ре­пресій. У 1923–1936 роках — ра­йон­ний центр. Від 1938 — селище міського типу. Від 14 липня 1941 до 25 грудня 1943 — під німецько-фашистською окупацією. На фронтах Другої світової війни загинуло 256 корнинців. У 1959 мешкало близько 4,7 тисячі, у 1970 — 3,9 тисячі, у 1979 — 3,8 тисячі, у 1989 та 1999 — 2,9 тисячі осіб. Нині працюють цукровий завод, сироробний цех, гранітний карʼєр (за 3 км — Корнинське родовище граніту). 

У Корнині — 2 загальноосвітні школи, 2 дитячі садки; Будинок культури, 3 бібліотеки; дільнична лікарня; від­діле­н­ня оща­дбанку. Релігійні громади: Українська православна церква Київського патріархату, Українська православна церква Московського патріархату, євангелісти християни-баптисти. Встановлено памʼятник воїнам-землякам, які загинули під час Другої світової війни. Серед видатних уродженців — Герой України, керівник сільськогосподарського під­приємства В. Дідківський; вірусолог, еколог, академік Національної академії аграрних наук України А. Бойко, агроном Б. Лесик, селекціонер Й. Магомет; кіно­оператор, заслужений діяч мистецтв України В. Гутовський. У 1887–1895 роках у селі Королівка жила та працювала письмен­ниця Дні­прова Чайка.