Брілінґ Ґустав Вольдемарович
БРІ́ЛІНҐ Ґустав Вольдемарович (21. 02(05. 03). 1867, м. Борисів, нині Мінської обл. — після 1940) — історик, мистецтвознавець. Закінчив юридичний факультет Університету св. Володимира у Києві (1893), водночас відвідував художню школу М. Мурашка. Брав участь у розписі Володимирського собору в Києві. 1893–1919 працював у судових установах міст Росії, а також Вінниці, Лубен (нині Полтавська обл.). Захопився збиранням та вивченням старожитностей. Один із засновників і директор Вінницького народного музею (нині Вінницький обласний краєзнавчий музей, 1919–20, 1924–32), водночас директор Вінницького історико-побутового музею (1923–33). У найбільш нестабільний період узяв на себе відповідальність за збереження народних скарбів, яким постійно загрожували розграбування та реквізиції. З його ініціативи та за його авторства була підготовлена постанова Вінницького губвиконкому «Про охорону пам’яток рев. минулого, старовини, мистецтва і природи» (1924). Опрацював інструкцію з проведення охоронних заходів у губернії (1925), склав реєстр пам’яток республіканського та місцевого значення Вінницької округи (1927). На поч. 30-х рр. за його участі в музейну колекцію зібрано понад 2 тис. археологічних та історичних пам’яток, 3,5 тис. етнографічних експонатів, 1 тис. творів декор.-ужиткового мистецтва, бл. 1 тис. книг і рукописів, 700 творів образотворчого мистецтва. Значну увагу приділяв килимарству. 1933 безпідставно ув’язнений, згодом звільнений. Після арешту 1940 всі рукописи з історії музею, міста, мемуари знищені, а його сліди загубилися в таборах на Пн. Росії. Реабілітований 1988.
Рекомендована література
- Кароєва Л. Із туману народного минулого // Україна. 1989. № 28;
- Кот С. І. Дослідник подільської старовини // Репресов. краєзнавство (20– 30 роки). К., 1991;
- Його ж. Дослідник народної культури Поділля // НТЕ. 1993. № 1.
Завантажити статтю
Людина 
