Бріологія

БРІОЛО́ІГІЯ (від грец. βρύον — мох і …логія) — роз­діл ботаніки, обʼєктом дослідже­н­ня якого є бріофіти (мохоподібні), тобто антоцероти, печіночники й мохи. У межах Б. виділяють морфологію, анатомію, екологію, гео­графію, флористику, систематику мохоподібних. Становле­н­ня Б. в Україні повʼязане зі створе­н­ням у системі ВУАН Комітету для ви­вче­н­ня нижчих рослин (1919). Його очолював О. Фомін, першими учнями-бріологами якого були Д. Персидський і М. Вагнер. Найбільший внесок у роз­виток Б. зробили А. Лазаренко та Д. Зеров. А. Лазаренко дослідив морфол.-анатом., екол., геогр. та біол. властивості мохів, від­крив нові рідкісні для флори України види мохів. Результатом цих дослідж. став 1-й регіон. ви­значник листяних мохів України (1936). У 30-х рр. А. Лазаренко проводив дослідж. на Далекому Сході, в Серед. Азії, на Кавказі, опрацював колекції мохів Алтаю. Використовуючи зі­брані матеріали, описав 6 нових родів та 25 видів мохів, роз­робив зонал. систему геогр. елементів для аналізу бріофлори, вперше в СРСР заснував лаб. для внутр.-клітин. дослідж. мохів (їхніх хромосом. чисел, апоміксису, морфогенезу та ін.). Д. Зеров уклав перші ви­значники печіночних та сфагнових мохів України, під­готував зведе­н­ня про мохоподібні Укр. Карпат (разом із Л. Партикою), зробив важливий внесок у роз­вʼяза­н­ня питань походже­н­ня і шляхів еволюції без­судин. рослин, зокрема мохоподібних. В. Мельничук під­готував довід­ник «Флора мохів Української РСР» (вип. 1–3. К., 1987–89; разом із К. Уличною і Г. Бачуриною).

Завантажити статтю