Буржуазне літературознавство

БУРЖУА́ЗНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНА́ВСТВО — термін, який «бійці ідеологічного фронту» використовували на означе­н­ня всіх літературо­знавчих теорій, що від­хилялися у своїх засадах від на­станов остан­ніх зʼ­їздів ленінської партії та партійних документів. ЦК КПУ скеровував укр. «бійців ідеологічного фронту» на боротьбу з Б. л. й на викри­т­тя його «хибних ідеол. і теор. засад». Боротися мали спеціально довірені автори й науковці, бо праці «бурж. літературо­знавців» пере­бували у спецфондах. Такі спецфонди були не тільки у книгозбірнях, а навіть у редакціях часописів. Виходячи із зав­дань партії, рад. літературо­знавці мали чітко триматися на­станов марксист.-ленін. ідеології й засад соціаліст. реалізму. Ці на­станови здебільшого подавалися у ви­гляді дохідливих гасел або елементарних ін­струкцій. Ко­ординац. центром боротьби з Б. л. за єдино правильну науку мав стати Ін­ститут літ-ри ім. Т. Шевченка АН УРСР у Києві, створ. у листопаді 1936. Але в ньому проводилися й вагомі наук. дослідже­н­ня. Боротьба з Б. л. посилилася, коли Ін­ститут очолив М. Шамота (від 1962). Естафета цієї боротьби пере­давалася від поколі­н­ня до поколі­н­ня рад. літературо­знавців, даючи їм змогу вчасно робити наук. і громад. карʼєру, ставати пов­предами «пере­дової» науки за кордоном.

Присвячені цьому питан­ню книжки виходили в усіх книжк. видавництвах України (дуже часто російською мовою); стат­ті публікувалися в спец. («Радянське літературо­знавство») і в популяр. часописах (зокрема у «Всесвіті», особливо за часів ред. О. Полторацького та В. Коротича, і «Жовтні», перед­усім у рубриці, присвяч. Я. Галанові). Видавалися спец. рос. дайджести з пита­н­ня літературо­знавства та естетики під грифом «для службового користува­н­ня». З проголоше­н­ням незалежності України втрачається актуальність гасла боротьби з Б. л. Саме явище — боротьба з Б. л. — залишається досі не ви­вченим.

Завантажити статтю