БУРЛІ́Н Олександр Олександрович (21. 05. 1948, Ужгород — 22. 11. 2015, Київ) — художник театру, педагог. Син О. Бурліна. Член НСХУ (1978). Закін. Київський художній ін­ститут (1976; майстерня Д. Лідера). Працював гол. художником Київ. театру оперети (1980–84) й Київ. театру опери і балету для дітей та юнацтва (1984–89). Від 1989 — викладач кафедри живопису, від 1993 — керівник майстерні театр.-декор. мистецтва Нац. академії образотвор. мистецтва й архітектури. Від 1972 — учасник ви­ставок в Україні та за кордоном. Персон. — у Мінську (1979), Скопʼє (Югославія, 1990), Києві (1998). Від 1976 працював для муз. театрів, автор сцено­графії бл. 40 ви­став, серед яких: опери «Фауст» Ш. Ґуно, «Русалчині луки» М. Леонтовича (обидві — 1976), балети «Дівчина і смерть» Г. Жуковського (1978), «Прометей» Є. Станковича (1986), «Фантастична симфонія» Г. Берліоза (1996; усі — Нац. опера України), «Горбоконик» Р. Щедріна (1985), «Мауглі» О. Градського (1989; обидва — Київ. театр опери і балету для дітей та юнацтва), «Распутін» Є. Станковича (Македон. нар. театр, Югославія, 1990). Виконав художнє оформле­н­ня до фільму-опери «Лючія ді Лам­мермур» Г. Доніцет­ті («Укртелефільм», 1980, реж. О. Бійма). Стиль творчості — фантаст. реалізм. Б. властиві глибоке ро­зумі­н­ня специфіки колористич. ріше­н­ня твору, умі­н­ня створювати худож. узагальнений образ, що ви­яскравлює ідею ви­стави і концепцію муз. драматургії.