Багатомовність

Визначення і загальна характеристика

БАГАТОМО́ВНІСТЬ  — користування кількома мовами в межах певного суспільства, зокрема держави. Б. як засіб масового спілкування в межах однієї держави в сучас. світі скоріше є винятком, спричиненим певними істор. умовами, ніж правилом. Розрізняють особисту (в одномов. державі є люди, які, крім рідної, послуговуються ін. мовами) та соціальну Б. (в державі функціонує кілька мов з однаковим або різним статусом). Б. найчастіше реалізується у формі двомовності. У Швейцарії 4 держ. мови (нім., франц., італ. й ретороман.), але кожна з них використовується на чітко окресл. тер., не витісняючи й не асимілюючи одна одної. У Бельгії статус державної мають 2 мови: франц. та нідерланд., якими на своїх територіях розмовляють валони та фламандці. У Фінляндії державними за Конституцією є фінська та шведська мови. У цих країнах представники різних етносів живуть на своїх істор. територіях, розділ. адм. межами. Тому держ. багатомовність є засобом захисту і збереження нац. мов, а не знаряддям їх асиміляції. Інший тип міжмов. відносин був у Рад. Союзі, коли всі мови, крім рос., зазнавали істот. обмежень.

Завантажити статтю