БАЗИЛЕ́ВИЧ Василь Митрофанович (крипт.: Б-ь, В. Б.; 31. 12. 1892 (12. 01. 1893), Київ — 04. 09. 1942, м. Таганрог, РФ) — історик, архівіст, крає­знавець, музеє­знавець. Член і секретар Істор. товариства Нестора Літописця (1917–30), Товариства укр. гімназії в Чернігові (від 1917). Голова Бюро крає­знавства при від­ділі Пд.-Зх. залізниці (від 1926). Закін. Університет св. Володимира (1915), залиш. на каф. рос. історії. Від 1911 — чл. істор.-етногр. гуртка М. Довнар-Запольського (учасник не­здійсн. проекту «Памятники по международно-правовой истории Украины. 1648–1918»). Асист. каф. юрид. старожитностей Київ. археол. ін­ституту (від 1918). 1911–19 публікував літературо­знавчі стат­ті у г. «Киевлянин». Від 1916 викладав історію у г-зіях, Нар. університеті-політехнікумі, Київ. археол. ін­ституті, при­скорених пед. курсах, пед. курсах ім. М. Пирогова. 1918– 23 — викладач Київ. археол. ін­ституту (курси генеалогії, геральдики, сфрагістики). 1919 на за­проше­н­ня П. Ардашева брав участь в укла­дан­ні істор.-літ. брошур при Освагу (пропагандист. структурі Добровол. армії), як спів­роб. Археогр. секції під­від­ділу з ліквідації майна реліг. установ при Колегії соц. забезпече­н­ня Київ. виконкому брав участь в обстежен­ні та описуван­ні стану збереженості архівів Київ. духов. консисторії, Києво-Печер. лаври, Братського, Київ. Пустин­но-Микільського, Свято-Троїцького монастирів, духов. семінарії тощо. У Музеї війни і революції при Київ. університеті 1919–24 — за­ступник зав. (н. с. — 1925–26). 1925 організував ви­ставку «Декабристи». Один з організаторів 1-ї екс­курсійно-крає­знав. конф. у Києві (1924). 1927–32 — секр. Київ. ін­спектури охорони памʼяток культури і природи, від грудня 1932 — спів­роб. Всеукр. істор. музею. 1933–34 на Всеукр. музей. курсах у Києві викладав палео­графію, епі­графіку, хронологію, сфрагістику, геральдику, нумізматику. Автор про­грами курсів «Російські урядові архіви», «Архіви Петро­града і Москви з оглядом українських документів», «Українські й російські архіви». Брав участь у виявлен­ні та опрацюван­ні архів. джерел до ви­вче­н­ня руху декабристів в Україні. З метою забезпече­н­ня повноти викори­ста­н­ня джерел. бази цього напряму дослідж. ви­значив групи архів. фондів, обовʼязкові для студіюва­н­ня: архіви київ. генерал-губернатора, губернаторів, дворян. зі­брань (біогр. ві­домості, матеріали щодо землеволодінь), військ. частин, де служили декабристи, церковні (для уточне­н­ня біогр. даних), родин­ні. Результатом роботи стали вид. «Декабристи на Київщині» (К., 1926), «Пов­ста­н­ня декабристів на Україні. За матеріалами Київського центрального історичного архіву» (Х., 1926) та ін. Він виявив документи про пере­бува­н­ня в Україні О. де Бальзака («Життя й революція», 1933, № 1), опублікував мемуари Й. Руликовського («Воспоминания и рас­сказы деятелей тайных обществ 1820-х годов», т. 2, Москва, 1933). Зібрав бібліогр. матеріали про звʼязки М. Гоголя з укр. літ-рою, що лягли в основу публікації Л. Добровольського та В. Лаврова «Н. В. Гоголь: Материалы и ис­следования» (т. 1, Москва; Ленин­град, 1936). Брав участь у під­готовці багатотом. зі­бра­н­ня праць Д. Багалія. Б. тричі заарештовували органи ГПУ (1927, 1933, 1935). Під час остан. арешту вилучено бібліотеку Б., в якій зберігалася добірка київ. газет за 1917–22 та книга протоколів Істор. товариства Нестора Літописця (від 1921). Засуджено до 5-ти р. по­збавле­н­ня волі й заслано до Сибіру (Іркут. концтабір, Бір­обіджан. респ.). Звільн. 1940. Оселився в Таганрозі, де одержав посаду зав. крає­знав. музею. Восени 1942 за спробу пере­шкодити вивезен­ню музей. коштовностей до Німеч­чини Б. роз­стріляли ґестапівці.