Байдарський заказник
Визначення і загальна характеристика
БАЙДА́РСЬКИЙ ЗАКА́ЗНИК — ландшафтний заказник загальнодержавного значення (від 1990). Знаходиться на Пд. Зх. пн. макросхилу гірського Криму на тер. Соколин., Куйбишів., Чорнорічен., Орлинів. та Тернів. лісництв, займає територію Байдарської долини з довколишніми низькогірськими хребтами Гол. пасма Крим. гір (вис. 200–900 м). Площа 24,3 га. Підпорядк. Управлінню з екології Севастополя (тер. Севастоп. та Куйбишів. держлісгоспів Бахчисарай. р-ну). Охороняються характерні ступінчасто-багатоярусні природні комплекси з гірсько-долинними, каньйоноподіб. й гребеневими місцевостями, зайнятими реліктовими рослин. угрупованнями. Розповсюдж. карстові форми рельєфу (печери Скельська, Шанкоба та ін.), каньйони (зокрема Чорноріченський, Узунджинський, Сухоріченський), гори — останці. Б. з. має важливе водоохоронне значення (бас. р. Чорна з 16-ма її притоками); в каньйонах — численні водоспади, в долині — найбільше в Криму Чорноріченське водосховище (понад 64 млн м3). В Б. з. розташ. найзначніший анклав середземномор. флори Криму на пн. макросхилі. 77 % площі Б. з. займають ліси (осн. породи: ялівець високий, занес. до Червоної книги України, дуби пухнастий та скельний, клен польовий, ясен звичайний, бук кримський, граб звичайний, фісташка туполиста й ін.). Тут зростають 54 види рослин та мешкає 41 вид тварин, занес. до Червоної книги України. Ландшафтна структура Б. з.: міжгірські долинно-котловинні обезліснені та заплавно-лугові місцевості (32,6 %); низькогірсько-грядові змішано-лісові місцевості (51 %); нагірно-прияйлинські лісо-луго-степові місцевості (6,1 %); місцевості гірських каньйонів з реліктовими високоялівцевими лісами (5,2 %); останцево-денудаційні лісо-чагарникові місцевості (4 %); долинно-ступінчасто-терасні розріджено-лісові місцевості (1,1 %). На тер. Б. з. відомі археолог. пам’ятки мезоліту та ін. істор. періодів. Серед них найунікал. пам’яткою є Скельські менгіри — мегаліти 3-го тис. до н. е.