КОСТЕ́НКО Михайло Полієвктович (16(28). 12. 1889, с. Вейдельов­ка, нині смт Бєлгородської обл., РФ — 18. 12. 1976, Ленін­град, нині Санкт-Пе­тербург) — фахівець у галу­зі електротехніки. Син Полієвкта, брат Володимира Костенків. Доктор технічних наук (1937), професор (1933), академік академії наук СРСР (1953; у 1957–63 — член Президії). Сталінська (1949, 1951) та Ленінська (1958) премії. Герой Соціалістичної Праці (1969). Державні нагороди СРСР. Закінчив Петро­градський політехнічний ін­ститут (нині Санкт-Пе­­тербург, 1918), де від­тоді й працював: від 1930 — завідувач кафедри електричних машин. 1922–24 — у від­ряджен­ні у Великій Бри­танії: за­ймався при­йма­н­ням ус­таткува­н­ня для радянських електромеханічних заводів, запатентував свої винахо­ди і разом з П. Капіцею роз­робив кон­струкцію першого у світі ударного генератора. 1935 від­рядже­ний на Харківський електромеханічний завод, де обі­ймав посади шеф-елек­трика, начальника від­ділу роз­рахунків технічної контори, керівника науково-екс­периментальних робіт (вирішував пита­н­ня забезпече­н­ня виробництва серій машин по­стійного струму й асинхрон­них двигунів, зокрема про­вів загальне дослідже­н­ня комутації потужних машин по­стійного струму). Тут під йо­го керівництвом сформувалася школа інженерів-дослідників, яка у подальшому зробила вагомий внесок у роз­виток електрон­ної промисловості країни, а методи дослідже­н­ня і налагодже­н­ня стали класичними. 1936 повернувся у Ленін­град (до 1939 залишався консультантом харківського заводу). Водночас із викладацькою роботою очолював лабораторію Енергетичного ін­ституту АН СРСР (1939–50), Ленін­градське від­діле­н­ня Ін­ституту автоматики і телемеханіки АН СРСР (1951–55), Ін­ститут електромеханіки АН СРСР (1955–66). Ви­вчав тео­рію електричних машин, методи їхніх екс­периментальних дослі­джень і проєктуван­ня; електричну тягу на змін­но­му стру­мі, електродинамічне моде­люва­н­ня енергетичних систем у звʼя­зку з про­блемами стійкості даль­ніх електропередач; пере­творе­н­ня змін­ного струму у по­стій­ний. Узагаль­нив теорію транс­форматора, багатофазних асинхрон­них і колекторних машин; роз­робив оригінальну схему колекторного генератора змін­ного струму.