Капіца Петро Леонідович

КА́ПІЦА Петро Леонідович (Капица Пётр Леонидович; 26. 06(08. 07). 1894, м. Кронштадт, нині адміністративний район Санкт-Петербурга , РФ — 08. 04. 1984, Москва) — російський фізик. Доктор фізичних наук (1934, без захисту дисертації), академік АН СРСР (1939). Сталінська (1941, 1943, 1945) і Державна премії СРСР (1974). Герой Соціалістичної Праці (1945, 1974). Нобелівська премія (1978). Закінчив Петро­градський політехнічний ін­ститут (нині Санкт-Петербург; 1919), де від­тоді й працював. Учень А. Йоффе. Від 1921 — у Кавендишській лабораторії Кембриджського університету (Велика Британія) під керівництвом Е. Разерфорда (здобув 1923 ступінь доктора філософії): 1924–32 — за­ступник директора лабораторії 1930–34 — директор Лабораторії ім. Л. Монда при Лондонському королівському товаристві. Засновник і директор Ін­ституту фізичних про­блем АН СРСР (Москва, 1935–46, 1955–84). Водночас очолював кафедру фізики низьких температур (1943–47) та загальної фізики (1947–49) Московського університету; кафедру фізики й техніки низьких температур Московського фізико-технічного ін­ституту (1956–84). Був науковим консультантом Українського фізико-технічного ін­ституту (Харків, 1930–35). 

Наукові дослідже­н­ня у галузях ядерної фізики, фізики надвисоких магнітних полів, наднизьких температур, електроніки великих потужностей і високотемпературної плазми. За­пропонував методи ви­значе­н­ня магнітного моменту атома (1920, спільно з М. Семеновим; реалізовані 1922 О. Штерном і В. Герліхом); отрима­н­ня імпульсних надвисоких магнітних полів і провів фундаментальні дослідже­н­ня властивостей металів у цих полях (закон Капіци, 1924); отрима­н­ня рідкого водню та гелію й устаткува­н­ня для промислового виробництва рідкого кисню з повітря (1939). Детально ви­вчив властивості рідкого гелію і встановив появу надплин­ності гелію ІІ, що виникає за температури нижче критичної (2,19 К). Праці Капіци стимулювали роз­виток квантової теорії рідкого гелію, яку згодом роз­робив Л. Ландау. Від­крив температурний стрибок на межі «тверде тіло — рідкий гелій» (стрибок Капіци). Роз­робив загальну теорію електрон­них приладів магнетрон­ного типу і створив магнетрон­ні генератори неперервної дії — планотрон і ніготрон (1950–55). Висунув гіпотезу природи кульової блискавки та провадив дослідже­н­ня високотемпературної плазми у високочастотному роз­ряді.

Пр.: Электроника больших мощностей. Москва, 1962; Теория, эксперимент, практика.  Москва,1966–1987; Дешевый кислород. Москва, 1986; Сильные магнитные поля. Москва, 1988; Физика и техника низких температур. Москва, 1989; Электроника больших мощностей и физика плазмы. Москва, 1991.

Ю. М. Ранюк

Завантажити статтю