БІГА́РІЙ Ем­мануїл (14. 12. 1854, с. Белжа, округ Кошиці, Словач­чина — 04. 10. 1934, Пряшів, Словач­чина) — український церковний та культурно-освітній діяч у Словач­чині. Закінчив духовну семінарію в Будапешті (1874), тоді ж прийняв сан священика. Служив настоятелем храму в селах Велика Поляна (1875–96), Пчолине (1896–1911), м. Бардіїв (1911–23); спіритуалом, від 1922 — каноніком духовної семінарії у Пряшеві. Спів­засновник та керівник українського товариства «Просвіта» (1930). Ініціатор заснува­н­ня г. «Рускоє слово» (1924). Автор нарисів про О. Духновича, І. Кизака, «Із Пряшева до Рима і назад», оповіда­н­ня «Єден святий вечір під Бе­скидом» (1931), перекл. з угор. «Кроваві квіти» (1930). Пропагував творчість Т. Шевченка та І. Франка.