БАЛИ́КА Дмитро Андрі­йович (09(21). 09. 1894, с. Седнів, нині смт Черніг. р-ну Черніг. обл. — 09. 04. 1971, м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ) — бібліотеко­знавець, бібліо­граф. Батько працював у Черніг. губ. земстві помічником М. Коцюбинського. Зна­йомство з ним та Б. Грінченком справило великий вплив на юного Б. Закін. Черніг. реал. училище (1912), С.-Петербур. політех. ін­ститут (1916), Томський університет (1920). Від 1916 працював бібліотекарем у б-ці с. Шарань Белебеїв. пов. Уфим. губ., згодом у б-ках Белебеї та Уфи. Пере­їхав до Томська, де створив музей бібліотеко­знавства. 1921–30 жив у Києві, був спів­роб. Укр. наук. ін­ституту книги та Всенар. б-ки України (від 1925). За сумісн. від 1927 — проф. Горьков. університету. На поч. 30-х рр. пере­їхав до Горького, що зберегло йому життя, оскільки в резолюції 1-ї бібліогр. наради в Києві (6–9 червня 1931) його прі­звище на­звано серед діячів бібліотеч. справи, які чинили «класово-ворожий опір». 1930–32 — завідувач кафедри бібліотеко­знавства Політосвіт. ін­ституту, 1932–71 — викладач Пед. ін­ституту. Один із засн. Горьков. обл. б-ки. У 20-х рр. об­ґрунтував теорію бібліол. педагогіки. Автор роз­відок про б-ки М. Горького і П. Мельникова.