БАРВІ́НСЬКИЙ Олександр Олександрович (1889, Львів — липень 1957, там само) — лікар. Син Олександра та Євгенії, брат Богдана та Василя Барвінських. Закін. мед. факультет Львів. університету (1914). Під час 1-ї світової війни Б. був військ. лікарем в Албанії. Потім працював в організованій ним порадні матерів та в нар. лічниці. Для боротьби з туберкульозом одним із перших за­стосував профілактичне щепле­н­ня вакциною Фрідмана. У воєн­ні роки працював у Львів. від­ділі охорони здоровʼя. 30 червня 1941 входив до складу Держ. правлі­н­ня, очолюваного Я. Стецьком. У 1947 заарешт. НКВС, засудж. до 10-ти р. по­збавле­н­ня волі. В увʼязнен­ні 1953 почав готувати працю «Історія лікува­н­ня профілактичною вакциною Фрідмана проти туберкульозу і критична оцінка цього методу лікува­н­ня на основі власного досвіду»; залишив також цікаву працю «Матеріали по імунології та імун­ній терапії раку» (рукопис). 1956 повернувся з мордов. концтаборів до Львова з пі­дірваним здоровʼям. Працював у санаторії для хворих на туберкульоз у Брюховичах. Залишив у рукописах низку праць, написаних у 20-і рр. Був чл. Укр. лікар. товариства від 1919.