Барвінський Олександр Григорович
БАРВІ́НСЬКИЙ Олександр Григорович (псевд.: Подолянин, Австрієць, Verax та ін.; 08. 06. 1847, с. Шляхтинці, нині Гніздичка Терноп. р-ну Терноп. обл. — 25. 12. 1926, Львів) — історик, громадсько-політичний діяч, педагог. Чоловік Євгенії, батько Василя, Богдана та Олександра Барвінських. Голова НТШ (1893–97). Народився у священиц. сім’ї, що належала до відомого роду Барвінських, який від 17 ст. визначився як укр. (русинський). Закін. гімназію в Тернополі та філос. факультет Львів. університету (1868). У студент. роки брав участь в укр. громад. житті, був головою відновленої львів. «Громади», співзасн. часопису «Правда» (1867). Налагодив контакти з діячами укр. руху в Рос. імперії, зокрема з лідерами «Старої громади» В. Антоновичем та О. Кониським. Від 1868 вчителював у Бережанах, від 1871 — в Тернополі. У 1870–80-х рр. разом із братом Володимиром розробляв програми народниц. руху в Галичині, стояв біля витоків г. «Діло». Згодом керував групою львів. народовців, організовував наук. рух на Тернопільщині. 1891–1907 — депутат Держ. Ради у Відні, одночасно 1894–1903 — депутат Галиц. сейму. Б. розпочав вид. «Руської історичної бібліотеки» (1886), де друкувалися дослідж. з історії України та українського народу. Брав участь в укр.-польс.-австр. переговорах, які призвели до створення т. зв. нової ери (1890), що мала на меті досягти порозуміння між поляками й галиц. українцями, дати їм можливість політ. й культурно-екон. розвитку. Відстоював широке бачення заг.-укр. питання з урахуванням міжнар. відносин, укр.-польс. порозуміння, європеїзацію укр. суспільства, виступав за активну політику українців у Галиц. сеймі та Держ. Раді, союз укр. політиків із ГКЦ, проти русофіл. настроїв в укр. політиці. Після невдачі «нової ери» продовжував наполягати на потребі укр.-польс. порозуміння, через що як політик втратив популярність серед галиц. українців. 1896 очолив Католиц. русько-нар. союз (1901 реорганіз. у політ. товариство «Руська Громада», а 1911 — у Християн.-сусп. партію), редагував орган цього політ. напряму — часопис «Руслан» (1897–1914). У різні періоди Б. керував діяльністю провідних укр. культ.-осв. та наук. т-в у Галичині: був одним з ініціаторів реорганізації НТШ та редактором перших 4-х томів «Записок НТШ»; головою Укр. пед. товариства (1891–96) та редактором ж. «Учитель» (1889), «Дзвінок» (1890); в. о. голови (кін. 1884 — поч. 1885), заступник голови «Просвіти» (1889–95). У 1893– 1918 працював у «Руській Бесіді». Був чл. Крайової шкіл. ради, де відстоював укр. інтереси у шкільництві, сприяв запровадженню в укр. шкільні підручники фонетич. правопису й терміну «україно-руський». 1917 Б. іменований довічним членом австр. Ради Панів. 1918– 19 очолював Держ. секретаріат освіти в уряді ЗУНР. Після падіння укр. державності відійшов від політики й зосередився на літературознав. дослідженнях.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Літопис суспільної роботи і сили Русинів австрійських. Л., 1885; Ставропігійське Братство Успенське у Львові, його заснування, діяльність і значення церковно-народне. Л., 1886; Ілюстрована історія Руси від найдавніших до нинішніх часів після руських і чужих істориків. Л., 1890; Історія України-Руси. Л., 1904; Історичний огляд засновин Народного Дому у Львові. На основі джерел. Л., 1908; Спомини з мого життя. Ч. 1–2. Л., 1912; 1913;Оповідання з всесвітньої історії (Стародавньої і середньовічної). Ч. 1. Берлін, 1923; Нововічна доба. Ч. 2. Берлін, 1924.
Рекомендована література
- Левицкий И. Е. Александр Барвинский в истории культурного движения русского народа на Прикарпатье. Л., 1901;
- Павлишин С. Сага роду Барвінських // Вісн. НТШ. 1994. Т. 38–39;
- Її ж. Олександр Барвінський. Л., 1997;
- Аркуша О. Олександр Барвінський: До 150-річчя від дня народж. Л., 1997;
- Служинська З. Рід Білинських. Л., 1998;
- Онопрієнко В., Реєнт О., Щербань Т. Українське наукове товариство. К., 1998;
- Олександр Барвінський 1847– 1927 // Мат. конф., присвяч. 150-річчю від дня народж. Олександра Барвінського, Львів, 14 травня 1997. Л., 2001.
Завантажити статтю
Людина 
