Басараб Ольга

БАСАРА́Б Ольга (Левицька; 24. 07. 1889, с. Під­горо­д­дя, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. — 13. 02. 1924, Львів) — громадсько-культурна діячка. Навч. у нім. нар. школі у Вайсвал­лері (Сілезія) при Ін­ституті для укр. дівчат, закін. ліцей у Пере­мишлі (1909), однорічні торг. курси у Відні. По­зна­йомилася з Д. Донцовим, О. Грицаем. Працювала в Бориславі (1910–11), в Укр. банку у Львові. Під час 1-ї світової війни разом з чоловіком була на італ. фронті, згодом повернулася до Відня. Вела доброчин­ну й освітню діяльність у комітетах допомоги пораненим та цивіл. населен­ню. Організовувала укр. військ. зʼ­єд­на­н­ня з вояків демобілізов. ав­стрій. армії. Член упр. філії Союзу українок у Львові (1924), засн. перших дівочих дружин «Пласту». Була чл. першої жін. чоти УСС. За часів УНР — секр. укр. посольства у Фінляндії. Від­відала Швецію, Норвегію, встановила контакти з художником Май­данюком, цікавилася скандинав. літ-рами. 1918 повернулася до Відня, працювала службовцем в уряді Є. Петрушевича, чл. УВО. 1923 повернулася до Галичини, де роз­горнула під­піл. діяльність. 9 лютого 1924 заарешт. польс. поліцією за належність до УВО, замучена в тюрмі. Смерть Б., самопосвята ідеалам нац. від­родже­н­ня вплинули на патріот. вихова­н­ня молоді. Б. присвяч. твори О. Грицая, В. Янева, Л. Храпливої, О. Лятуринської та ін. На могилі Б. встановлено памʼятник. Багато жін. укр. організацій і т-в на еміграції обрали її за свою патронку. Першими це зробили від­діли Організації українок Канади.

Літ.: Луговий О. Ви­значне жіноцтво України: Істор. жит­тєписи у 4-х частинах. Торонто, 1942; На службі рідного народу: Ювілей. зб. Організації українок Канади ім. Ольги Басараб у 25-річчя від заснува­н­ня (1930–1955). Він­ніпеґ, 1955; Незабутня Ольга Басараб. Ви­бране. Він­ніпег, 1976; Боднарук І. На вівтар волі // УС. 1999, 5 черв.

Ф. П. Погребен­ник, О. П. Стасюк

Завантажити статтю