Башенін Віктор Андрійович

Визначення і загальна характеристика

БАШЕ́НІН Віктор Андрійович (07(19). 07. 1882, Нев’янський завод Єкатеринбур. пов. Перм. губ., нині м. Нев’янськ, РФ — 29. 04. 1978, Ленінград, нині С.-Петербург) — лікар-епідеміолог. Доктор медичних наук (1946), проф. Державні нагороди СРСР. Закін. Єкатеринбур. гімназію (1901), Військ.-мед. академію у С.-Петербурзі (1907). Працював земським, гарнізон. лікарем, зав. лікар.-спостереж. станції в Ірані (1908–12); 1912–14 — у хірург. клініці та Інституті експерим. медицини. Під час 1-ї світової війни був епідеміологом 2-ї армії Зх. фронту, згодом — чл. і заступник голови Гол. воєнно-сан. ради в Петрограді. У 1918 демобілізувався й працював лікарем. 1921–29 — епідеміолог у Моск. інституті інфекц. хвороб і, одночасно, консультант Моск. губ. (згодом області) з епідеміології й лаборатор. справи; 1928–38 — завідувач кафедри епідеміології Одес. мед. інституту, одночасно організував і очолив епідеміолог. відділ. Одес. сан.-бактеріол. інституту; від 1938 — зав. епідеміол. відділу Центр. н.-д. лаб. гігієни й епідеміології Міністерства шляхів сполучення СРСР. У роки 2-ї світової війни — керівник протиепідеміолог. служби на залізнич. транспорті; 1947–67 — створив та очолив каф. епідеміології Ленінгр. сан.- гіг. мед. інституту. Вперше в СРСР відкрив і описав епідеміологію нової хвороби, яка була названа водною лихоманкою (1927), виділив збудника цієї хвороби — лептоспіру. Досліджував епідеміолог. закономірності таких хвороб, як грип, епідемічний гепатит та ін.; вивчав дит. інфекції.

Завантажити статтю