БАШЕ́НІН Віктор Андрі­йович (07(19). 07. 1882, Невʼянський завод Єкатеринбур. пов. Перм. губ., нині м. Невʼянськ, РФ — 29. 04. 1978, Ленін­град, нині С.-Петербург) — лікар-епідеміолог. Доктор медичних наук (1946), проф. Державні нагороди СРСР. Закін. Єкатеринбур. гімназію (1901), Військ.-мед. академію у С.-Петербурзі (1907). Працював земським, гарнізон. лікарем, зав. лікар.-спо­стереж. станції в Ірані (1908–12); 1912–14 — у хірург. клініці та Ін­ституті екс­перим. медицини. Під час 1-ї світової війни був епідеміологом 2-ї армії Зх. фронту, згодом — чл. і за­ступник голови Гол. воєн­но-сан. ради в Петро­граді. У 1918 демобілізувався й працював лікарем. 1921–29 — епідеміолог у Моск. ін­ституті інфекц. хвороб і, одночасно, консультант Моск. губ. (згодом області) з епідеміології й лаборатор. справи; 1928–38 — завідувач кафедри епідеміології Одес. мед. ін­ституту, одночасно організував і очолив епідеміолог. від­діл. Одес. сан.-бактеріол. ін­ституту; від 1938 — зав. епідеміол. від­ділу Центр. н.-д. лаб. гігієни й епідеміології Міністерства шляхів сполуче­н­ня СРСР. У роки 2-ї світової війни — керівник протиепідеміолог. служби на залізнич. транс­порті; 1947–67 — створив та очолив каф. епідеміології Ленінгр. сан.- гіг. мед. ін­ституту. Вперше в СРСР від­крив і описав епідеміологію нової хвороби, яка була на­звана водною лихоманкою (1927), виділив збудника цієї хвороби — лепто­спіру. Досліджував епідеміолог. закономірності таких хвороб, як грип, епідемічний гепатит та ін.; ви­вчав дит. інфекції.