КОЛОМИ́ЙЩИНА  — поселе­н­ня трипільської культури. Епонімна памʼятка, що дала назву локально-хронологічним утво­­ре­н­ням трипільських племен у Середньому Подні­провʼї на етапах (В/ІІ — С/І) — К. І і К. ІІ. Вони є подальшим роз­витком племен східнотрипільської культури в Подні­провʼї, у керамічному комплексі яких домінує кераміка, прикрашена за­глибленим орнаментом. Від­крив К. І і провів перші роз­копки на­прикінці 19 столі­т­тя В. Хвойка в ур­очищі Коломийщина по­близу с. Халепʼя (ни­­ні Обухівського ра­йону Київської обл.). 1934–38 поселе­н­ня досліджувала спільна екс­педиція Ін­ститутів історії матеріальної культури АН УРСР й АН СРСР під керівництвом С. Магури (за­ступник — Т. Пас­сек). У екс­педиції взяли участь К. Коршак, Є. Кричевський, М. Макаревич та ін. Виявлену фауну дослідив І. Пі­до­плічко. Під час роботи екс­педиції С. Магура й К. Коршак були ре­пресовані, керівництво пов­­ністю пере­йшло до Т. Пас­сек. На К. І вперше у вітчизняній археології за­стосовано роз­копки три­­пільського поселе­н­ня великими площами (36 наземних споруд), що дало змогу дослідити його планува­н­ня; від­працьовано нові ме­­тоди ви­вче­н­ня трипільських обʼєктів та їхньої фіксації, які стали обо­­вʼяз­­ковими для на­ступних дослідників; Т. Пас­сек і Є. Кричевський за­пропонували різні варіанти типології наземних споруд трипільного часу, використовувані донині. На К. ІІ проведено порівняно не­значні археологічні дослідже­н­ня.