БИЧ Лука Лавренті­йович (18. 11. 1870, станиця Па­вловська Єйського від­ділу, нині Краснодар. краю, РФ — 12. 01. 1944, Прага) — кубанський політичний діяч, право­знавець, економіст. Народився у сімʼї козака-чорноморця укр. походже­н­ня. Закін. юрид. факультет Моск. університету (1894). Служив секр. Новорос. міської управи. 1894–1900 — чл. місц. нелегал. укр. громади, дир. Бакин. від­діл. «Схід. товариства транс­порту по Волзі і Касп. морі». 1912 обраний міським головою Баку. За деякими ві­домостями, до 1917 був чл. Чорномор. комітету Укр. рев. партії, потім входив до УСДРП. Дотримувався с.-д. по­глядів плеханов. орієнтації. У роки 1-ї світової війни був також головою Бакин. військ.-пром. комітету, від лютого 1917 — головою виконкому громад. організацій Баку. 1917 при­знач. Тимчас. урядом нач. по­стача­н­ня Кавказ. армії. Після роз­валу фронту повернувся на Кубань, був обраний чл. Кубан. військ. ради. Належав до Чорномор. фракції, що мала проукраїн. спрямованість. Від листопада 1917 очолював Кубан. кра­йовий уряд, а пізніше став головою Законодав. ради Кубан. Нар. Республіки. Послідов. прихильник самост. роз­витку Кубані з тяжі­н­ням до федерат. обʼ­єд­на­н­ня з Україною. 1919–20 очолив делегацію Кубані на Париз. мирній конференції. Один з ініціаторів під­писа­н­ня мир. угоди з меджлісом гірських народів Кавказу, що унеможливило його поверне­н­ня на Кубань, де стався проденікін. держ. пере­ворот. Від 1922 — у Чехо-Словач­чині. Доц., проф., ректор Укр. госп. академії у Подєбрадах. Водночас викладав у засн. 1932 при Академії Укр. тех.-госп. ін­ституті заоч. навч. (1937–39 - дир.). Брав активну участь у діяльності Укр. правн. товариства у Чехо-Словач­чині, зокрема його правн. термінол. комісії. Входив до емі­грант. громади кубанців. Автор наук. праць з міського самоврядува­н­ня і господарства, навч. посібників.