Біба Петро Микитович
БІ́БА Петро Микитович (18. 06(01. 07). 1913, м. Новомиргород, нині Кіровогр. обл. — 22. 03. 2002, Київ) — поет. Член НСПУ (1948). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закін. Нікопол. учит. інститут (1950). Працював у газетах «Нікопольська правда», «Зоря», «Робітнича газета», редагував альманах «Вогні Придніпров’я»; 1962–75 — гол. ред. г. «Культура і життя». Вірші почав писати у шкіл. роки. Друкувався у дит. журналах «Червоні квіти», «Більшовиченята», в г. «На зміну». Автор поет. зб.: «Братерство» (1948), «Великий почин» (1951), «З любов’ю» (1956; усі — Київ), «Слухаю серце» (Дн., 1958), «А ми — навколо Сонця» (1961), «Струм» (1967), «Вись» (1970), «Час» (1973), «Краплини теплого дощу» (1980), «Година зоряна - життя» (1982), «З вершини літ» (1986), «Цвіт багряний» (1988), «Грані» (1998), «Будем жить» (2001; усі — Київ).
Рекомендована література
- Килимник О. Поэтовариствоин // Радуга. 1983. № 7;
- Югов В. Ще не заповнені сторінки: Штрихи до портрета // ЛУ. 1985, 18 лип.;
- Матійко О. І людство все — безсмертне у тобі... // СВ. 1989, 18 квіт.;
- Його ж. З вершини літ. П. Бібі — 85 // Веч. Київ. 1998, 3 лип.;
- Ющенко О. Від солов’я до солов’я // В пам’яті моїй. К., 1998.
Завантажити статтю
Людина 
