Абашелі Олександр (Ісак) Віссаріонович
АБАШЕ́ЛІ
Олександр (Ісак) Віссаріонович (справж. – Чочіа; 
15(27). 08. 1884, с. Сачочіо, нині Абашиспірі, Грузія – 27. 09. 1954, Тбілісі) – грузинський поет, прозаїк, перекладач. Навч. на істор.-філос. факультеті Моск. нар. університету. За участь у рев. русі 1906 засланий у Вологод. губ. Росії. Після звільнення (1908) працював у ред. газет «Кавказ» і «Новая речь» у Тбілісі. Там опубл. перші поезії рос. мовою. Перший груз. вірш 
(«Чорна тінь») був надрук. в ж. 
(«Театр і життя», 1910). Перша зб. віршів 
(«Сміх сонця», 1913) познач. впливом т. зв. астрал. культу, символіст. тенденцій. У зб. 
(«Запалена алея», 1923) домінують декадент. мотиви. Згодом перейнявся пафосом соц. будівництва: зб. 
(«Тріснуте дзеркало», 1929), 
(«Сонце і Вітчизна», 1939). У роки 2-ї світової війни створив низку високохудож. патріот. поезій, що увійшли до зб. 
(«Героїчні дні», 1942). Відзначався високою культурою письма. Автор повістей «
» («Жінка в дзеркалі», 1930) та «
» («Персикова квітка», опубл. 1959) і незакінч. роману «
» («Ірма»). Усі твори А. видані у Тбілісі. Укр. тематиці присвятив поезії «
» («Давид Гурамішвілі») та «
» («Україні»). Переклав вірші Т. Шевченка «Доля» і «На Великдень на соломі». Був співавтором гімну Рад. Грузії (разом з Г. Абашидзе).
Р. Ш. Чилачава
Людина 
