АВРА́МЕНКО Олеся Олександрівна (25. 10. 1959, Запоріж­жя) — мистецтво­знавець. Кандидат мистецтво­знавства (1993). Старший науковий спів­робітник (2009). Заслужений діяч мистецтв України (2010). Національна премія України імені Т. Шевченка (2026; за мистецтво­знавчі науково-популярні твори з авторської серії «Accent» — книги «Білокур», «Приходько», «Тістол»). Срібна медаль НАМУ (2012). Почесний академік НАМУ (2025). Член НСХУ (1988). Закінчила Київський художній ін­ститут (1982). Мистецтво­знавець Республіканського будинку моделей трикотажних виробів (1982–83). 1983–2004 — в ІМФЕ НАНУ. Водночас 1993–96 — директор і спів­засновник художньої галереї культурного центру «Світ-Л». 1993–95 організовує і проводить живописні пленери, зокрема у Форосі (Крим). 1996 — головний екс­перт, спів­організатор і спів­автор концепції 1-го Між­народного арт-фестивалю в Києві. 1995–97 — директор художньої галереї Національного університету «Києво-Могилянська академія». 1996–97 — автор і ведуча циклу телепередач «Знаки творчості». Від 1998 — директор художньої галереї Київського планетарію «Персона». Від 2004 — завідувач від­ділу візуальних практик Ін­ституту про­блем сучасного мистецтва НАМУ (Київ).

Досліджує про­блеми сучасного образотворчого мистецтва. Авторка вступних статей до альбомів «Михайлина Сабадаш» (К., 1990), «Літопис простору» (К., 1996), «Михайло Гуйда» (К., 1997); каталогів — «Мандри духу, або Вернісаж живописців. В. Кабаченко, О. Маркитан, В. Поки­данець» (К., 1991), «Віктор Зарецький (1925–1990)» (К., 1991), «Левко Воєдило» (К., 1992), «Майстер та його учні» (К., 1995), «Анатолій Кущ» (К., 1997), «Екзистенція форми (Скульптура А. Куща)» (К., 1998), «Екзистенція кольору (Живопис В. Сидоренка)» (К., 1998), «Володимир Колесников. Графіка» (К., 1998), «Станси про час (Живопис А. Блудова)» (К., 1999), «Дух вільний України (Ви­ставка історичного живопису)» (К., 1999), «Світло віри через світ образів (Ви­ставка духовного мистецтва)» (К., 1999); публікацій-есе: «Після соцреалізму» // «Нова ґенерація», 1992; «Птах долі Віктора Зарецького» // «Сучасність», 1992, № 7; «Хто роз­будить сплячу красуню? (Роз­думи над дитячою книгою)» // «ОМ», 1996, № 6; «Філософський камінь Віталія Шишова» // «Art line», 1997, № 5–6. У 2018 започаткувала авторську серію моно­графій «Accent». Авторка низки статей в ЕСУ.