Австралія, Австралійський Союз (Australia; Commonwealth of Australia)

АВСТРА́ЛІЯ, Австралійський Союз (Australia; Commonwealth of Australia) – держава на материку Австралія, острові Тасманія, а також невеликих прилеглих островах. Здійснює контроль над о-вами: Норфолк, Херд, Макдональд, Різдва, Кокосовими та ін. Сх. узбережжя омивають Коралове і Тасманове моря Тихого океану; решта – Індій. океан та його частини – Тиморське і Арафурське моря – на Пн. і Велика Австралій. затока – на Пд. Пл. 7,68 млн км². Насел. 19,435 млн осіб (2001). Європейці складають 93,5 % (здебільшого англійці та ірландці), виходці з Азії – 5 %, аборигени і жителі о-вів Торресової протоки – 1,5 %. Офіц. мова – англ. Віросповідання: католики – 26 %, англікан. церква – бл. 30 %, протестанти – 20 %, православні – 4 %, юдеї, буддисти, мусульмани. Столиця – Канберра (304 тис. жит., 1995). Найбільші міста: Сідней (3,7 млн осіб), Мельбурн (3,2 млн, Брізбен (1,4 млн), Перт (1,2 млн), Аделаїда (1,08 млн). А. – федерація у складі 6-ти штатів і 2-х територій входить до Британ. Співдружності. Глава держави – король або королева Великої Британії (від 1952 – Єлизавета ІІ), їх представляє генерал-губернатор. Законодав. орган – двопалат. парламент (сенат і палата представників); виконав. – уряд на чолі з прем’єр-міністром. Грош. одиниця – австрал. долар. На Сх. прибережну рівнину відокремлює від центр. частини країни Великий Вододіл. хребет (серед. вис. 1200 м), частину якого складають Блакитні гори і Австрал. Альпи з найвищою вершиною А. – г. Косцюшко (2228 м). На Зх. – плоскогір’я, оточене хребтами, вис. яких бл. 450 м. Займає майже 1/2 площі материка. На Пн. Зх. – плоскогір’я Кімберлі вис. понад 900 м. Центр країни займають просторі рівнини з трьома пустелями – Великою Піщаною, Великою пустелею Вікторія і пустелею Ґібсона – та Центр. низовина. На Пд. – практично безлюдна рівнина Налларбор з великою кількістю печер, тунелів. На Пд. Сх. є згаслі вулканні кратери. Осн. річки протікають у сх. частині А., найбільша з них – Муррей (Маррі), разом із притокою Дарлінґ має довж. 5300 км. Річки центр. і зх. частини в сухий сезон пересихають. На Пд. розкинулася мережа солоних озер: Ейр, Торренс, Фром, Ґерднер – залишки великого внутр. моря.

Клімат країни змінюється від троп. – на Пн. до помір. – на Пд. Тропіч. регіон, що охоплює майже 40 % тер. континенту, має дві пори року: жарку й вологу (дощі випадають у лютому та березні) і теплу та суху. Середньоміс. температура влітку в пн. і центр. частинах А. від +27 °С до +29 °С. Пд. А. має чотири пори року. Січень, лютий – найтепліші місяці, пересічна температура – від +18 °С до +21 °С. Найхолодніші місяці – червень, липень, відповідно +10 °С, а в Австрал. Альпах – 2 °С. У деяких регіонах щорічно бувають періоди засух (унаслідок чого виникають лісові пожежі, одна з найбільших сталася 1994 у шт. Новий Пд. Вельс) або паводків. Своєрідні флора і фауна континент. частини А.: із 22000 видів рослин бл. 90 % – ендеміки. Майже 2000 видів завезено. Більшість рослин А. вічнозелені. Пальми і папороті ростуть разом з дубом, ясенем, березою. У лісах Пд. Сх. і Пд. Зх. переважає евкаліпт, якого налічується понад 500 видів, окремі дерева сягають вис. 90 м. В А. зростає також понад 500 видів акації (квітка золотої австрал. акації зображена на її гербі). Фауна А. не менш різноманітна й унікальна. Багато водиться ссавців, що кладуть яйця, – качконіс, єхидна, або колючий мурахоїд та ін.

Більшість із місц. ссавців – сумчасті, найвідоміші серед них – кенгуру (50 видів), опосум і коала. Однією із типово австрал. тварин є собака динго. У нац. парку Улуру лежить найбільший моноліт у світі – 348 м вис. і периметром 9 км ; Великий Бар’єрний риф, що простягається на 2010 км уздовж сх. узбережжя А., – найбільше коралове утворення в світі.

Аборигени А. мігрували на континент з Пд.-Сх. Азії бл. 40 тис. років тому. Хоча китайські, малайські, індонезій. та араб. мореплавці, можливо, висаджувалися на пн. березі А. до 1000 р. н. е., Зх. дізнався про неї лише в 17 ст. Доти вона існувала як міфічна земля, пошуки якої вело чимало мореплавців. Першими з європейців відкрили континент голландці на поч. 17 ст., однак через його віддаленість відмовилися колонізувати. Повне дослідж. лише на поч. 19 ст. завершили британці. До 1830 Велика Британія підпорядкувала собі весь континент. Від серед. 19 ст. (з відкриттям золота, розвитком вівчарства) збільшилась кількість переселенців з Великої Британії. У січні 1901 створ. федерацію з шести колиш. англ. колоній, що отримала права домініону. 1967 цивіл. права надані австрал. аборигенам. А. – чл. ООН і всіх спеціаліз. агентств цієї організації, Організації екон. співробітництва й розвитку, ГАТТ/СОТ, АТЕС, двох військ.-політ. блоків – АНЗЮС (ANZUS: Australia, New Zealand, United States) та АНЗЮК (ANZUK: Australia, New Zealand, United Kingdom). А. – країна з високорозвиненою багатогалуз. економікою, 75 % якої припадає на сферу обслуговування. ВВП на душу насел. – 16200 дол. США. А. має значні поклади паливно-енергет. і мінер. сировини (за низкою позицій посідає чільні місця у світі). Серед них – кам’яне і буре вугілля (25 % запасів країн Заходу), уран (27,5 %), боксити, залізна і марганц. руди, цинк, свинець, титан, золото та ін. Річний видобуток осн. природ. копалин: заліз. руди – 100 млн т, вугілля – 150 млн т, нафти – 30 млн т, природ. газу – 16 млрд м³. Бокситів видобувається бл. 40 % усього видобутку країн Заходу. А. – осн. експортер марганц. руди (видобуток – 2 млн т); виробляє 6–7 % рафінов. свинцю; 27% титан. концентрату від заг. виробництва у країнах Заходу. Сукупне виробництво пром. галузей становить 14,4 % всієї виробленої продукції та 32 % ВНП щорічно. Серед них найрозвиненішими є харч., легка, хім., електротех., маш.-буд., металург., автомобілебудівна галузі, а також точне приладобудування, нафтопереробка тощо. Гол. пром. р-н А. – Пд. Схід (шт. – Новий Пд. Вельс, Пд. Австралія, Вікторія), на який припадає понад 75 % продукції оброб. промисловості. У с. госп-ві зайнято 5 % працезданого населення.

Бл. 60 % продукції експортується, що дає прибл. 40 % усіх валют. надходжень. Країна перебуває на 11-му місці в світі серед експортерів с.-г. продукції. Земел. угіддя з багаторіч. культурами займають 6 % тер. країни, луки та пасовища – 58 %. Провідна роль належить тваринництву, гол. чином вівчарству. Рослинництво спеціалізується на вирощуванні пшениці, цукр. тростини, тютюну, чаю, кавового дерева, тропіч. фруктів та овочів. Гол. експортна культура – пшениця, під якою зайнято більше половини посівних площ. Розвинуте плодівництво (ананаси, банани, цитрусові, яблука), виноградарство. А. посідає перше місце в світі з виробництва та експорту високоякіс. вовни, четверте – пшениці, восьме – експорту цукру, одне з провід. – з виробництва і експорту м’яса та молоч. продуктів. Гол. порти – Сідней, Мельбурн, Ньюкасл, Фрімантл. Осн. товарні позиції експорту: с.-г. продукція (вовна, пшениця, м’ясо, масло, сир, фрукти, цукор – бл. третини експорту), мінер. сировина і паливо (руди кольор. металів, кам’яне вугілля, залізні руди, боксити – майже 45 % експорту країни). Осн. торг. партнери А. – Японія, США, країни ЄС, Нова Зеландія, країни АСЕАН.

У Сіднеї – музей А. (відкритий 1827), який має багату колекцію експонатів природн. історії та антропології; нац. мор. музей, худож. галерея Нового Пд. Вельсу; у Мельбурні – нац. галерея Вікторії, має цікаву експозицію європ. і австрал. митців; королів. ботан. сад і нац. гербарій. Серед пам’яток – у Фрімантлі, найстарішому місті А. – зразки колоніал. архітектури; у Перті – англікан. і катол. собори; в Аделаїді – англікан. собор св. Петра, катол. собор св. Франсіса Ксав’єра; у Мельбурні – собор св. Патрика, Королів. монет. двір. Гол. курортні міста розташ. на сх. узбережжі: Таунсвілл, Туеумба і найпопулярніший – Золотий Берег, відомий морським парком з акулами і дельфінами.

Відносини з Україною. А. визнала незалежність України 26 грудня 1991. Дипломат. відносини встановлено шляхом обміну нотами від 4 січня 1992 та 10 січня 1992. Сучас. стан двосторонніх екон. відносин між Україною та А. характеризується такими показниками (млн дол. США, 2000): експорт – 0,6, імпорт – 11, товарообіг – 11,6. Укр. діаспора в А. за різними оцінками нараховує від 25 до 30 тис. осіб. Перші укр. поселенці в А. зареєстр. 1820. Перед 1-ю світ. війною українці прибували до А. у складі емігрант. груп з Росії; це були переважно робітники залізнич. та корабел. компаній, які оселялися у Квінсленді, зокрема в столиці шт. Брісбен, працювали в промисловості та с. госп-ві. Тоді створ. Укр. робітн. клуб у Квінсленді. Один із діячів клубу В. Харченко організував театр. трупу, що поставила першу укр. виставу в А. – «Назар Стодоля». Видат. постаттю в укр.-австрал. взаєминах є М. Миклухо-Маклай. Масова еміграція до А. українців – з числа політ. біженців, переміщених осіб, що перебували в таборах на тер. Німеччини, – почалася 1948. Виникли укр. громади в Пд. А. (1949), Вікторії (1949), Новому Пд. Вельсі (1949), Квінсленді (1949), Зх. А. (1950), Тасманії (1954) та столичній тер. – Канберрі (1950). У червні 1950 укр. громад. організації утворили координац. центр – Об’єдн. українців Австралії, перейменоване 1953 в Союз укр. організацій А. Українці в А. прагнули не лише зберегти свою нац. ідентичність, а й виконати місію політ. (антикомуніст.) еміграції. Вони подавали інформацію англ. мовою про укр. життя, зокрема про прагнення до визволення від рос. панування; публічні б-ки поповнювались літ-рою про Україну; відкрито лекторати й академ. центри укр. студій (університети Макворі в Сіднеї та Монаша в Мельбурні). Діяло НТШ, Товариство приятелів творчості М. Зерова в А. Осн. зусилля укр. діаспори в А. були спрямовані на культурну працю, плекання й поширення нар. культури, українознавства, оригін. творчості в царині літ-ри, театру, образотвор. мистецтва, музики, науки та інше. В А. діяли Укр. театр малих форм ім. В. Блавацького (від 1950, Аделаїда), Театр ім. Леся Курбаса при Укр. громаді Вікторії (УГВ; від 1951, Мельбурн), Укр. драм. гурток ім. В. Блавацького (від 1953, Вікторія), Укр. муз. театр ім. М. Лисенка при УГВ, драм. гурток «Червоні маки» (від 1984, Сейнт-Албанс), Укр. мистецьке товариство (від 1952, Сідней), Об’єднання культур. сил Зх. Сіднею (від 1958), Драм. секція ім. М. Заньковецької (від 1962, Новий Пд. Вельс), Драм. гурток ім. Лесі Українки (від 1956, Зх. Австралія) та інші. Найвідоміші укр. театр. діячі А. – Я. і Є. Андруховичі, А. Кривецький, Р. Василенко (Аделаїда); С. Крижанівський, С. та І. Залеські, Я. Гевко, К. і Д. Любарські, І. Миколаєнко та М. Малиш-Федорець (Мельбурн); Я. Масляк, С. Хвиля, В. Подригуля, Л. Гаєвська (Сідней) та інші. Діяли муз. ансамблі: дівочий ансамбль «Ластівка» (засн. 1957, кер. Л. Гаєвська-Денес); дитячий оркестр в Баллараті (утвор. у 1960-х рр., кер. К. Косенко); оркестр Спілки укр. молоді «Трембіта» у Мельбурні (засн. 1984, кер. І. Рудевич-Дудій та К. Косенко); молодіж. оркестр у Перті (засн. 1950, кер. І. Джуфер, у 1972–80 – М. Менцінська); оркестр М. Ґутея «Каштани» (засн. 1990) та ін.; хор. колективи: «Чайка» (Мельбурн), «Боян» (Сідней), «Гомін» (Аделаїда), «Бандура» (Перт), громадський хор Укр. громади Квінсленду (Брісбен) та ін. В укр. громаді діяло понад два десятки художників, графіків, скульпторів: П. Кравченко, В. Лапа, Т. Мессак, М. Садовський, В. Цибульський, Л. Денисенко, М. Кміт, В. Савчак, Я. Ляхович, М. Окопний, М. Чорній та ін. Існує Спілка укр. образотвор. митців Австралії, яку засн. 1967 С. Мисько. Діяли літ. організації, зокрема Літ.-мист. клуб ім. В. Симоненка у Мельбурні (1954– 58 і від 1966) під керівництвом Д. Нитченка; мовно-літ. гурток при осередку НТШ в Аделаїді. Серед поетів – З. Когут, О. Чорнобривець (Л. Далека), В. Онуфрієнко, Г. Вишневий, Б. Коваленко, В. Дубів, О. Терлецька, М. Лисенко, І. Романовська; прозаїків: М. Лазорський, Д. Нитченко, С. Домазар, Ю. Борець, К. Каздоба, Б. Сірко, Л. Вакуленко, В. Сокіл, О. Ткач та ін.; драматургів: А. Микита, Я. Масляк та ін.; літературознавців: Д. Нитченко, М. Павлишин, Г. Кошарська, А. Берегуляк, С. Мицак, П. Савчак та ін. Українознавчим шкільництвом опікувалася Укр. центр. шкільна рада в А., яка розгорнула видання підручників. Активною була видавнича діяльність українців в А. Крім попул. видань політ. і освіт. характеру, видавалися твори укр. письменників з діаспори та дискримінованих літераторів України. Нині 80–85 % українців А. є власниками будинків з присадиб. ділянками; за рівнем заробітку належать до серед. груп з-поміж усіх емігрантів. Порівняно мало українців створили власні малі й великі підприємства. Є кілька десятків невеликих агенцій з продажу нерухомого майна, бл. 30 малих торг. та інж.-ремонт. і понад 20 інж.-технолог. і буд. підприємств. Понад 60 укр. лікарів та мед. персоналу зареєстровані в Ukrainian Professional & Business Dіrectory of Australia (1991). Існують професійні товариства лікарів, інж., юристів. Чимало бізнесменів та професій. людей належать до т-в укр. професіоналів і підприємців окремих штатів, які спільно видавали неперіод. вид. Ukrainian Professional & Business Directory of Australia (1987–91, 6 вип.). Організована екон. діяльність проявилася гол. чин. у кредит. спілках, які розвинулися наприкінці 1950-х рр. Членство в кредит. кооперативах А. високе (прибл. 1/3 всіх українців, тоді як у США – прибл. 1/10, а в Канаді – 1/15). Зі своїх прибутків кредитні спілки жертвували на громадські, культурні і реліг. цілі бл. 160 тис. дол. щороку. Вони об’єдналися в Раду укр. кооперативів А. Слабше розвивалися некредитні кооп. організації. Укр. громади штатів та крайові організації різного типу об’єднуються в СУОА. Важливим елементом організ. життя українців А. є церква – укр. греко-катол. та правосл. в її кількох підпорядкуваннях. Продовжують свою діяльність нар. доми (як правило, осередки громад), школи, організації молоді – «Пласт» і СУМ, деякі спорт. клуби, Союз українок Австралії. Виходять два тижневики: «Церква і Життя» і «Вільна Думка». Асоціація україністів А. випускає «Бюлетень» («News letter»). 2000 у Сіднеї проходили ігри 27-ї Олімпіади, в яких взяли участь 239 укр. спортсменів, які змагалися у 19-ти видах спорту і завоювали 23 медалі: 3 золоті, 10 срібних та 10 бронзових. Золоті нагороди здобули Я. Клочкова (двічі) та М. Мільчев. Цього ж року відбулися й 11-ті Параолімпій. ігри, на яких 67 укр. спортсменів-інвалідів вибороли 37 медалей, з них три золоті, 20 срібних та 14 бронзових. Олімпій. чемпіонами стали Ю. Андрюшин, О. Мащенко та О. Ясиновий.

Література А. в Україні. Вивчення літ-ри А. в Україні започаткував І. Франко. 1910 він опублікував у «Літературно-науковому віснику» власні перекл. оповідань австрал. письменників Е. Дайсона, Е.-Б. Годжа, А.-Г. Доррінґтона, А.-Г. Дейвіса, Дж. Пойнтона, Века, Кодака, Дж.-Г. Ґріна, П. Купіда і передмову до них. 1933 Україну відвідала К.-С. Причард, яка присвятила їй окремі розділи у кн. «Справжня Росія» (1934). По 2-й світ. війні сюди приїздили А. Маршалл, Е.-Д. К’юзек, Дж. Вотен та ін. Від серед. 50-х рр. в Україні окремими виданнями і в періодиці опубл. твори Г.-А. Лоусона, К.-С. Причард, Е.-В. Палмера, Е.-Д. К’юзек, А. Маршалла, П.-В.-М. Вайта, Ф.-Д. Дейвісона, Н. Шюта, М.-Л. Веста, Ф. Філіпсона, Т. Шеппард, Д.-А. Стюарта та ін. Видано «Сучасну австралійську повість» (К., 1982). Укр. мовою твори австрал. письменників перекладали Н. Боровик, О. Ночевська, О. Мокровольський, В. Ружицький, М. Троян, І. Стешенко, М. Пінчевський, І. Лещенко, Л. Солонько, С. Наливайко, С. Тельнюк, А. Муляр, О. Матвієнко, С. Зарудний та інші.

Літ.: Українці в Австралії: Матеріали до історії поселення українців в Австралії. Мельбурн, 1966; Мартынов А. И., Русакова О. К. Австралия в международных отношениях ХХ века. Москва, 1978; Українські поселення: Довід. Нью-Йорк, 1980; Малаховский К. В. История Австралии. Москва, 1980; Пути развития Австралии и Океании: История, экономика, этнография. Москва, 1981; Будівничі Кафедри Українознавства в Австралії: Пропам’ятна книга. Сідней, 1984; Рудницкий А. Ю. Двести лет австралийской истории: Концепция национального развития. Москва, 1987; Рубцов Б. Б. Австралия – государство и континент. Москва, 1988; Рудницкий А. Ю. Другая жизнь и берег дальний... Русские в австралийской истории. Москва, 1991; Альманах українського часопису «Вільна Думка» та фундації українознавчих студій в Австралії. Сідней, 1994; Ukraine and Ukrainians throughout the World. A Demographic and Sociological Guide to the Homeland and it’s Diaspora // Edited by Ann Lencyk Pawliczko. Toronto, 1994; Енциклопедія української діаспори. Т. 4 (Австралія – Азія – Африка). К.; Нью-Йорк; Чикаґо; Мельбурн, 1995; Українська кооперація діаспори: Історичний огляд (1930– 1995). Чикаґо; К., 1996.

В. П. Трощинський

Рекомендована література

Українці в Австралії: Матеріали до історії поселення українців в Австралії. Мельбурн, 1966;
Мартынов А. И., Русакова О. К. Австралия в международных отношениях ХХ века. Москва, 1978;
Українські поселення: Довід. Нью-Йорк, 1980;
Малаховский К. В. История Австралии. Москва, 1980;
Пути развития Австралии и Океании: История, экономика, этнография. Москва, 1981;
Будівничі Кафедри Українознавства в Австралії: Пропам’ятна книга. Сідней, 1984;
Рудницкий А. Ю. Двести лет австралийской истории: Концепция национального развития. Москва, 1987;
Рубцов Б. Б. Австралия – государство и континент. Москва, 1988;
Рудницкий А. Ю. Другая жизнь и берег дальний... Русские в австралийской истории. Москва, 1991;
Альманах українського часопису «Вільна Думка» та фундації українознавчих студій в Австралії. Сідней, 1994;
Ukraine and Ukrainians throughout the World. A Demographic and Sociological Guide to the Homeland and it’s Diaspora // Edited by Ann Lencyk Pawliczko. Toronto, 1994;
Енциклопедія української діаспори. Т. 4 (Австралія – Азія – Африка). К.; Нью-Йорк; Чикаґо; Мельбурн, 1995;
Українська кооперація діаспори: Історичний огляд (1930– 1995). Чикаґо; К., 1996.