АГАБАЛЬЯ́НЦ Едуард Гаспарович (04. 07. 1932, м. Ростов-на-Дону, РФ — 05. 08. 1996, Київ) — хімік-аналітик. Доктор хімічних наук (1973). Держ. премія УРСР в галузі науки і техніки (1969). Закін. Кишинів. університет (1957). Працював хіміком-аналітиком у Центр. н.-д. лаб. «Цукробурякотресту» в Краснодарі (1957–58); м. н. с. у Краснодар. філіалі Всесоюз. НДІ нафти (1958–62); асп., м. н. с., ст. н. с. Ін­ституту заг. та неорган. хімії АН УРСР (1962–67); ст. н. с. Ін­ституту колоїд. хімії та хімії води АН УРСР (1967–77); ст. н. с., кер. структур. лаб. Ін­ституту заг. та неорган. хімії АН УРСР (1977–91); ст. н. с. Ін­ституту сорбції і про­блем ендо­екології НАНУ (1991–96). Дослідж. у галузі фіз.-хім. механіки термосоле­стійких промивальних рідин. Опрацював новий наук. напрям — одержа­н­ня дис­персних матеріалів і спец. покрит­тів, вплив на властивості і регулюва­н­ня агрегатив. і структур. стійкості вод. і невод. систем цих матеріалів в екс­трем. умовах. Роз­робив наук. основи одержа­н­ня нових сорбційних матеріалів на основі природ. глинистих мінералів (палигорскіт, вермикуліт та ін.) для освітле­н­ня й стабілізації водних роз­чинів різного типу.