Агент

Визначення і загальна характеристика

АГЕ́НТ (від лат. agens (agentis) — діючий, чин­ний) — особа, що діє за чиїмось доруче­н­ням, уповноважена закладом, організацією, під­приємством тощо для викона­н­ня службових, ділових доручень (А. з по­стача­н­ня, страховий А. тощо). А. також називають особу, яка виконує конфіденц. доруче­н­ня (напр., приват. детектив). У між­нар. праві й дипломат. практиці А. дипломатичний (А. д.) — збірне найменува­н­ня дипломат. пред­ставників і членів дипломат. персоналу посольств, місій. Згідно з Віден. регламентом 1815 термін «А. д.» за­стосовувався тільки щодо глав дипломат. пред­ставництв. Нині поня­т­тя «А. д.» набуло ширшого значе­н­ня. Від­повід­но до Віден. конвенції про дипломат. зносини 1961 А. д. — глава або чл. дипломат. пред­ставництва (тобто чл. дипломат. персоналу). А. д. — посадова особа держави, яка його акредитує у державі пере­бува­н­ня для викона­н­ня зав­дань, повʼязаних зі здійсне­н­ням офіц. зносин. Обовʼязковою ознакою А. д. є дипломат. ранг, який ви­значає його протокольне старшинство у дипломат. корпусі, показує ступінь повноважень та служб. компетенції. А. д. України за кордоном може бути тільки громадянин України. А. консульський — один з консульських рангів у деяких країнах. У практиці деяких держав (зокрема й України) — службова особа консульської установи. У комерц. практиці А. — фіз. чи юрид. особа, яка виконує роль довір. особи з певним колом дій брокера, дилера, комісіонера, маклера від імені ін. фіз. чи юрид. особи за її доруче­н­ням і в її інтересах; готує угоди. А. виконує свої обовʼязки на основі агент. угоди з доручителем; угода ви­значає характер та обсяг доруче­н­ня. Свої дії А. здійснює, як правило, за винагороду. А. називають негласних працівників роз­відувальної чи роз­шукової служби, що виконують зав­да­н­ня роз­відки, контр­розвідки, боротьби зі злочин­ністю тощо. У 1919–23 в Україні А. називали штатних працівників судово-кримінал. роз­шуку міліції, які виконували посадові обовʼязки гласно або негласно. Створені згідно з декретом РНК УСРР «Про організацію кримінального роз­шуку» (1919) оперативні під­роз­діли залучали також таємних А. з числа громадян з метою запобіга­н­ня та роз­кри­т­тя скоєних злочинів. А. називають шпигунів, диверсантів, тобто осіб, які ведуть збір, пере­дачу, викраде­н­ня чи вербува­н­ня нових джерел конфіденц. інформації, що становить держ., військ., служб. або комерц. таємницю на користь іноз. держав. В Україні функції боротьби зі шпигунством виконують під­роз­діли СБУ. Згідно із Законом України «Про оперативно-роз­шукову діяльність» (1992) операт. під­роз­ділам до­зволено мати гласних і негласних штатних працівників, а також установлювати конфіденц. спів­робітництво з особами на добровіл. засадах. У ряді країн (напр., США) А. — посад. особа таєм. право­охорон­них служб. Сукупність А., які під­порядковані певному операт. під­роз­ділу чи органу і виконують зав­да­н­ня веде­н­ня роз­відки чи контр­розвідки, боротьби зі злочин­ністю, охорони без­пеки су­спільства, держави, вищих посадових осіб називається агентурою, або агентурною мережею. Агентура мала важливе значе­н­ня у боротьбі з кримінальною злочин­ністю. У той же час ре­прес. органи використовували її для пере­слідува­н­ня людей за політ. чи ідеол. діяльність, нац. самосві­домість, реліг. по­гляди тощо (див. Репресії). А. називають також чин­ники, що викликають те або інше явище у природі чи організмі людини.

Літ.: О правах и преимуществах дипломатических агентов. Москва, 1891; Рус­ские дипломатические агенты в Лондоне. Т. 1–2. Варшава, 1897; Ярмыш А. Н. Наблюдать неот­ступно. К., 1992; Білас І. Ре­пресивно-каральна система в Україні 1917–1953. Кн. 1–2. К., 1994; Пиджаренко А. История и тайны уголовного и политического сыска. К., 1994; Чайковський А. С. Неві­дома війна. К., 1994.

О. В. Балдинюк, О. В. Савченко

Завантажити статтю