Антикваріат
АНТИКВАРІА́Т (від лат. antiquus — старовинний) — предмети мистецтва минулого, цінні як памʼятки старовини, історії та побуту. Поруч із творами образотвор. та декор.-ужитк. мистецтва до А. можуть належати також нагороди, ювелірні вироби, прилади, годинники, печатки, зброя та ін. рідкісні чи унікал. речі. Від А. треба відрізняти старовинні предмети побуту, які мають тільки ужитк. значення й не становлять худож. цінності. Всі памʼятки історії, культури, побуту й мистецтва до епохи Відродження вважаються старожитностями, але при цьому часові межі для різних культур не однакові. Збиранням предметів мистецтва поперед. епох займалися здавна. Відомі зокрема колекції понтій. царя Мітридата VІ Євпатора та Юлія Цезаря. Від кін. 12 — поч. 14 ст. збирання А. набуває в Європі знач. поширення. Це повʼязане з тим, що під час буд. робіт було знайдено багато статуй, фресок, монет тощо. Володарі навіть найменших держав і князівств вважали за необхідне мати в своїх палацах цінні твори мистецтва, зразки зброї. Так склалися численні приватні колекції, на основі яких пізніше сформувалися найвідоміші музеї світу — Лувр, Британський, Ермітаж, Прадо, Антич. й приклад. мистецтва в Мюнхені та ін. Торгівля А. поступово стала однією з поміт. галузей світ. бізнесу. Серед найвідоміших аукціонів А., діяльність яких бере початок від кін. 18 ст., — Сотбіс, Кристіс, Генрі з відділ. практично в усіх розвинених країнах.
В Україні були відомі колекції князя К. Острозького, П. Могили, князів Вишневецьких, Радзивіллів, графів Потоцьких та ін. Великі зібр. А. належали Києво-Печер. лаврі, а у Жовкві — польс. королю Я. Собеському. У 17–18 ст. укр. козацька старшина захоплюється збиранням коштовної зброї та худож. начиння з коштов. металів. Серед відомих — колекції родин Розумовських, Скоропадських, Тарновських. У 19 ст. створюються зібрання Київ. духов. академії, університету св. Володимира, Львів. університету та ін. Колекціонують А. також відомі промисловці — Терещенки, Ханенки, Харитоненки. У 20-х рр. 19 ст. розгортає діяльність Південне товариство любителів старовини (пізніше Південне археол. товариство), на основі зібрань якого наприкінці 19 ст. відкрито Одес. археол. музей. У Харкові, Одесі, Києві, Львові, Чернігові, Полтаві та ін. містах створюються археол., історико-краєзнавчі та художні музеї. Розвивається меценатство, практикується доброчинна передача приват. зібрань до губерн. та міських музеїв. Унікальною й досконало підібраною колекцією А. вирізнявся Музей старожитностей Катериносл. губ., до створення якої багато зусиль доклав укр. історик, археолог, етнограф і фольклорист Д. Яворницький. В останній чверті 19 ст. в Україні активізується торгівля предметами А. Створ. мережу відповід. магазинів. Тільки у Києві 1913 існувало бл. 50 антиквар. магазинів і крамничок. У таких торг.-пром. центрах, як Харків чи Одеса, подіб. закладів було набагато більше. Після більшов. перевороту 1917 найкращі музейні колекції та приватні зібр. були пограбовані, повністю або частково знищені. Те, що збереглося, більшов. влада у перші роки масово продавала за кордон. Під час фашист. окупації було налагоджено вивезення з України предметів А. Після 2-ї світової війни музейні зібр. почасти відновлено. Однак приватне колекціонування не набуло розвитку — воно вважалося майже позазаконним. Відомі окремі мист. колекції діячів науки та культури: А. Собкевича, О. Тульчинського, Д. Сигалова, М. Бажана, В. Собка, І. Диченка, Ю. Івакіна, Л. Гіттіка, велика колекція творів нар. мистецтва І. Гончара (нині Музей І. Гончара). Приватне колекціонування в Україні пожвавилося після 1991. Зʼявилися також галереї, магазини А.
Завантажити статтю
