АНТОНЕ́ЦЬ Володимир Володимирович (13. 08. 1934, м. Коростень Київ. обл.) — інженер, спеціаліст у галузі електроніки. Доктор технічних наук (1990), професор (1991). Заслужений діяч науки і техніки України (1999). Закін. Київ. вище артилер. інж. училище (1963). Працював інж.-ви­пробувачем, нач. ви­пробув. від­ділу Держ. н.-д. ви­пробув. полігона Турке­стан. військ. округу МО СРСР (1963–74); заст. нач. від­ділу, заст. нач. управлі­н­ня НДІ бо­йового за­стосува­н­ня військ ППО Сухопут. військ МО СРСР (1974–92); заст. нач. управлі­н­ня Центр. НДІ МО України (1992–93); гол. н. с. НДІ «Квант» Мінмаш­прому (1993–96); від 1996 — гол. н. с. Н.-д. центру Ген. штабу ЗС України (нині Нац. н.-д. центр оборон. технологій і воєн. без­пеки України). Наук. діяльність у галузі воєн­но-тех. су­проводу, роз­робки, полігон­них ви­пробувань і модернізації кількох поколінь зеніт.-ракет. озброє­н­ня ППО Сухопут. військ. Має особистий досвід бо­йового за­стосува­н­ня зеніт.-ракет. комплексів (ЗРК) як інж.-ви­пробувач. Під його наук. керівництвом виконано понад 57 комплексних н.-д. і дослідно-ви­пробув. робіт, за результатами яких роз­робляється низка комплексів зеніт.-ракет. озброє­н­ня, осн. частина з них пере­буває на озброєн­ні військ ППО Сухопут. військ України (ЗРК «Оса», «Круг», «Куб», «Бук», «С-300В»). Роз­робив та впровадив у практику військ. науки методол. засади роз­робле­н­ня і об­ґрунтува­н­ня вимог до засекреченості та пере­шкодозахищеності радіо­електрон. засобів зеніт. ракет. і артилер. комплексів «ППО Сухопутних військ». Ця методологія стала основою для роз­робле­н­ня вимог до пере­шкодозахищеності радіо­електрон. засобів ППО четвертого поколі­н­ня.