АНТОНО́ВИЧ Максим Олексі­йович (18 (30). 04, за ін. даними — 27. 04(09. 05). 1835, м. Білопі­л­ля Харків. губ., нині Сум. обл. — 14. 11. 1918, нині С.-Петербург) — філософ, публіцист, літературний критик і природо­знавець. Народився у сімʼї священика. Закін. С.-Петербур. духовну академію (1859). Під впливом ви­вче­н­ня природн. наук, творів Л. Фойєрбаха, В. Бєлінського, М. Чернишевського, М. Добролюбова від­мовився від духов. сану і при­єд­нався до табору рев. демократів. 1862–65 формально числився чиновником військ. мін-ва. Від 1859 — спів­роб. ж. «Современ­ник» та один із його активних працівників (1861–66). Пропагував досягне­н­ня природн. наук і матеріаліст. думки, гостро ви­ступав проти монархічних та ліберал. ідеологій, проти ідеалізму (зокрема проти філософів, які працювали в Україні, — С. Гогоцького, П. Юркевича та ін.) і релігії, об­стоював ідею селян. революції. У галузі літ. критики пропагував принципи рев.-демократ. естетики, ви­ступав проти теорії «чистого мистецтва».