Арбітражний процесуальний кодекс України
АРБІТРА́ЖНИЙ ПРОЦЕСУА́ЛЬНИЙ КО́ДЕКС УКРАЇ́НИ (АПКУ) — систематизований законодавчий акт, який регулює порядок вирішення арбітражними судами України підсудних їм господарських та інших спорів, що виникають між підприємствами, установами, організаціями, громадянами-підприємцями, державними та іншими органами. Прийнятий ВР України 6 листопада 1991, введений у дію 1 березня 1992. Прийняття Кодексу зумовлене створенням Вищого арбітраж. суду України та арбітраж. судів в областях, АР Крим, містах Києві та Севастополі. Це перший в Україні нормат. акт такого рівня, що забезпечує процесуал. порядок здійснення правосуддя у госп. правовідносинах. АПКУ складається із 14-ти розділів (123 статті): заг. положення; доарбітражне врегулювання госп. спорів; підсудність госп. справ та компетенція арбітраж. судів щодо їх розгляду; учасники арбітраж. процесу; докази; арбітражні витрати; процесуальні строки; подання позову; порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду на засіданні арбітраж. суду; забезпечення позову; вирішення госп. спорів; перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду; перегляд рішення, ухвали, постанови арбітраж. суду за нововиявленими обставинами; виконання рішення, ухвали, постанови. АПКУ розроблено як звід єдиних за характером та змістом правил, що регулюють арбітражне судочинство, визначають осн. принципи діяльності арбітраж. судів України, забезпечують повне, всебічне та об’єктивне дослідж. всіх факт. обставин спорів. АПКУ створює можливість забезпечити реалізацію передбачених законом України «Про арбітражний суд» принципів арбітраж. судочинства, окреслює процесуал. права та обов’язки всіх учасників арбітраж. процесу, регламентує порядок розгляду спорів, прийняття щодо них рішень, перевірки законності останніх.
Норми кодексу переважно враховують сучасні потреби захисту прав та інтересів суб’єктів підприємн. діяльності через колегіальний склад суддів для вирішення найскладніших категорій справ, шляхом скорочення строків досуд. врегулювання спорів, набуття рішеннями закон. сили відразу після їх прийняття при збільшенні терміну (на відміну від кримінал. та цивіл. судочинства) на оскарження рішень та перевірку їх у порядку нагляду. Практика вирішення госп. спорів відповідно до норм кодексу підтвердила їхню об’єктивну доцільність, оскільки лише 1 % від заг. числа прийнятих щорічно арбітраж. судами України рішень змінюється або скасовується при перевірці. Проте в умовах здійснення у нашій державі судово-правової реформи, певної нестабільності законодавчих актів, що регулюють госп. відносини, одним з актуал. питань застосування арбітраж. процесуал. законодавства залишається забезпечення дотримання процесуальних норм. Згідно із Законом України «Про арбітражний суд» Вищий арбітраж. суд України на основі узагальнення та аналізу суд. практики застосування норм матеріал. та процесуал. законодавства видає керівні роз’яснення, що є обов’язковими для арбітраж. судів та підприємств, організацій, держ. та ін. органів, посадових осіб. Такі роз’яснення затверджуються постановами пленуму Вищого арбітраж. суду України та доводяться до відома зацікавлених осіб через ЗМІ, а також ін. засобами, установленими законодавством. Нині понад 70 постанов пленуму Вищого арбітраж. суду України містять керівні роз’яснення щодо застосування норм процесуал. законодавства при розгляді госп. та ін. спорів, пов’язаних із підприємниц. діяльністю. Вони спрямовані на конкретизацію та деталізацію законодавчих актів і повинні застосовуватися як при підготовці позовних матеріалів, так і їхньому суд. розгляді, що дає змогу уникнути помилок, забезпечити дотримання норм чинного законодавства та процесуал. форми госп. судочинства.
Завантажити статтю
