АРТАМО́НОВ Олександр Якович (17(30). 03. 1908, с. Криволуч­чя, нині Саратов. обл., РФ — 03. 06. 1967, Київ) — матеріало­знавець. Доктор технічних наук (1964). Державні нагороди СРСР. Закін. Азово-Чорномор. ін­ститут механізації с. господарства (м. Зерно­град Ростов. обл., 1939), Моск. ін­ститут удосконале­н­ня та під­вище­н­ня кваліфікації (1940). Працював до 1949 на оборон. заводах у м. Перм, Новосибірськ, Київ, про­йшовши шлях від технолога до дир. заводу; гол. інж. Київ. заводу № 12 (1945–50); нач. сектору метало­промисловості Держплану УРСР (1949–50); м. н. с. Центр. НДІ важкого машинобудува­н­ня (Москва, 1950– 53); м. н. с. Ін­ституту машино­знавства АН УРСР (1953–56); від 1956 — старший науковий спів­робітник, зав. лаб. (від 1965) Ін­ституту про­блем матеріало­знавства АН УРСР; викл. (1954– 59, за сумісництвом) у Всесоюз. ін­ституті легкої і текс­тил. промисловості. Праці присвяч. ви­вчен­ню впливу умов обробки на фіз.-мех. стан металокераміч. матеріалів, процесу зносу інструментів у процесі різа­н­ня, електрофіз. методів обробки та алмаз. шліфува­н­ня тугоплавких сполук і кераміч. металів на їхній основі; досліджен­ню антифрикцій. властивостей тугоплав. сполук, створен­ню нових зносо­стійких матеріалів; теорії різа­н­ня металів і сплавів; роз­роблен­ню методики ви­пробувань металокераміч. матеріалів на зноше­н­ня й тертя. Вперше за­пропонував зміцнювальну технологію обробки пористих металокераміч. матеріалів за допомогою різа­н­ня.