Акушерство і гінекологія

АКУШЕ́РСТВО І ГІНЕКОЛО́ГІЯ (франц. accoucher — приймати пологи; грец. γύνή (γυναικός) — жінка і …логія) — дві складові частини науки про жіночий організм у різні періоди його життя. А. вивчає фізіол. і патол. зміни, які відбуваються в організмі жінки під час вагітності, пологів і в післяполог. періоді, а також шляхи прогнозування, профілактики й лікування можливих ускладнень в організмі матері і плоду в ці періоди. Г. вивчає фізіол. та патол. зміни, які виникають у жін. організмі, зокрема в статевих органах, поза вагітністю, розробляє методи прогнозування, профілактики, терапевт. і хірург. лікування запальних процесів, порушень менструал. функції, аномалій розвитку статевих органів, передпухлин. захворювань, добро- та злоякіс. пухлин, жін. неплідності тощо. Здавна допомогу при пологах надавали жінки-повитухи, що на практиці навчалися від ін. жінок найпростіших нар. засобів. Перші відомості про спец. мед. допомогу жінкам містяться в стародав. папірусах (15–20 ст. до н. е.), у книгах пророка Мойсея тощо. В Україні на поч. 12 ст. онука князя Володимира Мономаха Євпраксія-Зоя видала твір під назвою «Мазі», де в 5-му розділі містяться поради щодо вагітності, пологів та догляду за новонародженим. Наприкінці 18 — 1-й пол. 19 ст. тут з’явилися перші акушерки. Тоді ж працювали перші українці-гінекологи, які навчалися у Зх. Європі, а практикували в Росії: Н. Максимович-Амбодик (основоположник акушерства в Рос. імперії), Д. Самойлович, В. Ризенко, О. Данилевський. Як мед. наука А. і Г. в Україні сформувалися на поч. 40-х рр. 19 ст., коли при Київ. університеті св. Володимира відкрито (1841) першу каф. А. і Г., яку очолив проф. Крамаренков (1841– 44). Директор та організатором першої акушер.-гінекол. клініки був О. Матвєєв (1844– 82), який вперше запропонував метод профілактики гонобленореї в новонароджених і довів його успішність. Його учень І. Лазаревич у 1862 заснував Харків. наук. школу акушерів-гінекологів, традиції якої продовжили М. Толочинов, І. Грищенко, Р. Малихіна, В. Соляник-Шилейко, В. Грищенко. І. Лазаревич уперше сконструював акушер. щипці й обґрунтував їх застосування. З ім’ям проф. Г. Рейна, який у 1883 очолив каф. А. і Г. Київ. університету, пов’язане створення першого в Україні Київ. наук. товариства акушерів-гінекологів. Подальший розвиток акушер.-гінекол. науки й практики в Україні пов’язують з такими вченими, як Г. Брюно, Г. Писемський, О. Крупський, Ф. Соколов, О. Лур’є, А. Ніколаєв, М. Бакшеєв, К. Жмакін, С. Виноградова, Г. Степанківська, Л. Тимошенко, О. Михайленко, які створили свої наук. школи, підготували наук. і практ. працівників для відповідних каф. і клінік мед. факультетів, а від поч. 1920-х рр. — мед. інститутів. Зросла мережа полог. ліжок у лікарнях: великі міста України у 1914 мали 984 полог. ліжок, 1931 їх кількість зросла до 5291, а в 1940 у містах — 11 191, селах — 6682 полог. ліжок. Кількість полог. ліжок у 1975 становила 7,3 на 10000 всього насел., у 1997 — 5,38, гінекологічних у 1975 — 6,63, 1997 — 5,1. У 2000 в Україні налічувалось 25 526 акушер. та 23 817 гінекол. ліжок. 1940 надання жінкам полог. допомоги у містах України наближалося до 100 %, а у селах — до 83,9 %. Знеболювання пологів у цьому ж році проводилося у 24,2 % випадків, а 1999 у 87,4 %. Однак достатньо устаткованими в Україні були лише полог. лікарні та відділи лікарень у великих містах. 1927 відбувся 1-й Всеукр. з’їзд акушерів-гінекологів, тоді ж створ. Наук. товариство акушерів-гінекологів України. Його очолювали О. Лур’є, А. Ніколаєв, М. Бакшеєв, О. Пап, Г. Степанківська, від 1996 — Б. Венцківський. Від 1929 діє НДІ педіатрії, акушерства та гінекології, першим дир. якого була Б. Бендерська. Від 1936 в Україні видається наук.-практ. ж. «Педіатрія, акушерство і гінекологія». 1938 введено посаду гол. акушера-гінеколога МОЗ (у різні роки — О. Лур’є, М. Бакшеєв, Я. Сольський, А. Коломійцева, Б. Венцківський). 1975 в Україні народилося 730 989 дітей, 1997 — 443 366, 1999 — 386 500. Материн. смертність 1976 становила 55,6 на 100 000 новонароджених, у 1997 — 30,9, у 2000 — 25,6. Кількість абортів: у 1985 — 149,1 на 100 пологів, у 1997 — 128,9, у 1999 — 121,3. За останні роки в Україні значно збільшилася кількість ускладнених пологів: у 1975 — 26,5 %, у 1997 — 68,1 %, у 1999 — 69 %. У вагіт. жінок частіше зустрічається екстрагенітальна патологія: серцево-судинна патологія серед вагітних у 1975 становила 2,5, у 1997 — 5,8 на 100 вагітних, частота анемій вагітних збільшилася від 2,1 у 1978 до 35,5 у 1997 на 100 вагітних. Зростає гінекол. захворюваність: розлади менструал. циклу у 1975 — 417,5, у 1995 — 922,9 на 100 000 жін. насел.; кількість захворювань шийки матки відповідно — 877,6 і 1326, запальні процеси жін. статевих органів — 537,4 і 1223,5. Лікарів акушерів-гінекологів у 1975 було 8163, а у 1997 — 11840. У 1999 кількість акушерів-гінекологів зросла до 12 439 осіб.

Традиції київ. школи акушерів-гінекологів продовжують проф. В. Дашкевич, А. Коломийцева, В. Артамонов, С. Леуш, Є. Коханевич, В. Голота, Я. Сольський, Б. Венцківський. Відомі акушер.-гінекол. школи сформувалися у Львові (Л. Маркін, В. Бесєдін), Одесі (О. Зелінський, В. Запорожан), Донецьку (В. Чайка, Д. Мирович), Дніпропетровську (К. Воронін, З. Дубосарська), АР Крим (А. Рибалка) та в інших регіонах України. На 10-му з’їзді акушерів-гінекологів України (1996) Наук. товариство перейм. на Асоц. акушерів-гінекологів, яка від 1998 видає «Вісник Асоціації акушерів-гінекологів України».

Завантажити статтю