ГРИ́ЩЕНКО Іван Іванович (29. 10(10. 11). 1897, с. Колибелька, нині Воронез. обл., РФ — 14. 11. 1983, Харків) — акушер-гін­еколог. Батько Валентина, дід Ольги Грищенків. Доктор медичних наук (1940), професор (1947). Заслужений діяч науки УРСР (1956). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. мед. ін­ститут (1922), де й працював: завідувач кафедри акушерства та гін­екології (1946–72), водночас — деканом лікув. факультету (1944–55) та заст. дир. з наукової роботи (1957–58); під час 2-ї світової війни — військ. лікар. Фахівець у галузі від­нов. хірургії в гін­екології. Започаткував в Україні ви­вче­н­ня ізоантиген. несумісності крові матері та плода, а також антропозоонозних інфекцій. За його участі організовано центр з виявле­н­ня та лікува­н­ня хворих на такі захворюва­н­ня, як токсоплазмоз, лістеріоз, цитомегалія. Досліджував про­блеми від­нов. хірургії при аномаліях роз­витку статевих органів, сечо­статевих та кишк. норицях та ін. формах патології, а також пита­н­ня виправле­н­ня аномалій роз­ташува­н­ня плода за допомогою зовн. профілакт. повороту і лікув. фізичної культури. Вперше в Україні за­стосував метод внутр.-утроб. діагностики гемолітич. хвороби плода шляхом спектрофотометрич. дослідж. навколоплід. вод, отриманих при амніоцентезі.