АЛЕ́ШО Олександр Гаврилович (28. 10(09. 11). 1890, с. Грушка, Балт. пов. Подільської губ., нині м. Ульяновка Кіровогр. обл. — 04. 04. 1922, Київ) — народо­знавець, антрополог та етнолог. Навч. у Київ. і С.-Петербур. університетах, в остан­ньому слухав лекції Ф. Вовка, став його учнем, брав участь у скла­дан­ні антропол. та етногр. карт, що були вміщені у 2-му томі праці «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (С.-Петербург, 1916). Дійсний член Всерос. геогр. товариства і Рос. антропол. товариства при С.-Петербур. університеті. 1911 ви­вчав історію і побут Київщини. 1914 здійснив екс­педицію на Херсонщину. 1918 пере­їхав до Києва, де організував курси природн. ф-ту, вечірні курси Укр. робіт. клубу, читав лекції з антропології та етнології. Активно спів­працював з кооп. видавництвом «Культура», працював ред. у «Книго­спілці». Того ж року А. став дійс. чл.-секр. Укр. наук. товариства у Києві, головою секції с.-г. нар. побуту, головою етногр. секції Губкопису та ред. Крайвидаву з антропології, етно­графії та історії первіс. су­спільства. 1918–19 очолював музейну секцію худож.-пром. від­ділу Міністерства освіти. Пере­клав етногр., фольклорні праці ві­домих європ. учених (К. Вейле, В. Клінґера). А. — засн. і перший кер. Музею антропології та етнології у Києві, що існував у 1921–34; пере­віз із Петро­града до Києва колекцію етногр. і антропол. матеріалів, наук. архів та бібліотеку проф. Ф. Вовка. Після смерті вченого надовго було забуто не тільки його імʼя, а й зане­дбано роз­почату ним справу.