АЛТА́ЄВ АЛ. (справж. — Ямщикова Маргарита Володимирівна; 22. 11(04. 12). 1872, Київ — 13. 02. 1959, Москва) — письмен­ниця, мемуаристка. Донька В. Рокотова, організатора 1-го Київ. нар. театру, видавця г. «Київ. вісник». Закін. гімназію у Новочеркаську (1885), навч. у Рисув. шк. та на Фребелів. пед. курсах у С.-Петербурзі. Друкувалась від 1889. Перші твори присвятила дітям: «Сделайте сами!» (1892), «Арлекин», «Снежинки» (обидві — 1897; усі — С.-Петербург). Згодом звернулась до жанру белетриз. біо­графії, що принесло їй заг. ви­зна­н­ня: «Юноша-поэт. Жизнь С. Я. Надсона» (1899), «Мигуэль Сервантес», «К. П. Брюл­лов» (обидві — 1900), «Ян Гус из Гусинца» (1904), «Великий сказочник» (про Г.-Х. Андерсена; 1905), «Гарибальди» (1908), «Впереди веков» (про Л. да Вінчі, 1910; усі — С.-Петербург) та ін. У спів­авт. з донькою (псевд. арт. Феліче) опубл. два зб. «Детство знаменитых людей» (ч. 1 — 1919, ч. 2 — 1918, Москва). В істор. творах зображувала нар. рухи. Повісті «В татарской неволе» (Москва, 1914, про мужність князя Михайла Чернігівського) і «В лесах дне­провских» (Петро­град, 1915) присвятила істор. подіям періоду Київ. Русі. Пере­клала оповіда­н­ня В. Вин­ниченка «Федько-халамидник». Хоча у змалюван­ні романтиз. героїв А. від­чувається певна сентиментальність і схематизм, її творчість вирізняється конкретністю, динамічністю і напруженістю дії. Літ. діяльність по­єд­нувала з редактор. роботою в періодиці, у видавництві «ЗИФ». Написала спогади про рос. діячів культури та мистецтва кін. 19 — поч. 20 ст. «Памятные встречи» (Москва; Ленин­град, 1946).