Комп’ютерна залежність

Визначення і загальна характеристика

КОМПʼЮТЕРНА ЗАЛЕЖНІСТЬ — негативний психологічний наслідок надмірного й неконтрольованого захопле­н­ня людини компʼютерною грою та Інтернетом. Полягає в не­здатності подолати бажа­н­ня по­стійно взаємодіяти з компʼютером або бути онлайн. З удо­ступне­н­ням цифрових технологій від­булося різке збільше­н­ня кількості осіб із неконтрольованим потягом до них. Компʼютерна залежність найбільш поширена серед під­літків та молоді, проте дедалі частіше спо­стерігається і серед дорослих. Інші назви: інтернет-залежність, ігрова залежність, цифрова адикція та ін.

Є однією з актуальних про­блем сучасної психології та медицини. Психологи вважають компʼютерну залежність одним із виявів соціальної дезадаптації. Деякі користувачі, особливо діти, спри­ймають компʼютер як потужний інтелектуальний обʼєкт, що викликає інтерес і з яким цікаво змагатися; інші — тікають у віртуальний світ від про­блем і конфліктів у реальному житті, зокрема в родині. Для них віртуальна реальність замінює все: на­вча­н­ня, стосунки з батьками, спілкува­н­ня з однолітками. Зовні такі діти вирізняються емоційною холодністю, від­сутністю інтересу до всього, що не стосується компʼютерів. Щоправда, їхні зна­н­ня компʼютерів за­звичай не­глибокі, оскільки ними керує не пі­знавальний інтерес, а емоційне збудже­н­ня, азарт, прагне­н­ня до мит­тєвого задоволе­н­ня. Уві­мкне­н­ня ПК викликає у них інтенсивне емоційне під­несе­н­ня. Для посиле­н­ня цього ефекту компʼютерні ігри побудовані на контрасті між зро­зумілим і загадковим, монотон­ним і непередбачуваним, що чергуються в довільному для гравця ритмі. У віртуальному просторі дитина реалізує потреби, зокрема влади, пере­моги, значущості, які складно досягти в реальному житті. На від­міну від активних ігор, компʼютерні ігри вимагають мінімального фізичного зуси­л­ля, тому втома на­стає значно пізніше попри високе ро­зумове навантаже­н­ня. Надмірне захопле­н­ня цифровими при­строями спричиняє пере­вантаже­н­ня нервової системи. Діти, залежні від компʼютера, часто втрачають навички живого спілкува­н­ня, від­чу­т­тя реальності, уникають соціальних контактів, стають агресивними у від­повідь на спроби обмежити до­ступ до улюбленої діяльності, стають дратівливими через не­значні пере­шкоди. У деяких випадках такі діти можуть становити соціальну за­грозу (зокрема, через фінансову потребу в онлайн-іграх трапляються випадки крадіжок чи пограбувань).

У формуван­ні компʼютерної залежності психологи виділяють 3 етапи:

• Етап ризику роз­витку: збільше­н­ня часу, проведеного за компʼютером; втрата від­чу­т­тя часу; отрима­н­ня емоційного задоволе­н­ня від цифрової активності; зро­ста­н­ня витрат; перші ознаки соціальної дезадаптації.
• Етап сформованої залежності: емоційно-вольові поруше­н­ня, психічна залежність; зневага до основних фізіологічних потреб (сон, їжа, гігієна); скороче­н­ня часу на на­вча­н­ня, роботу, стосунки; без­порадність у реальному соціальному середовищі.
• Етап тотальної залежності: не­здатність контролювати поведінку; роз­сіяна увага, психомоторні поруше­н­ня (мимовільні рухи пальців); агресія у від­повідь на обмеже­н­ня; фізичні симптоми — головний біль, біль у спині, сухість очей, син­дром запʼястного ка­налу; глибока соціальна ізоляція та конфлікти в родині.

Залежність може охоплювати різні сфери цифрової активності:

• ігрова залежність (захопле­н­ня компʼютерними іграми);
• соціальні мережі (навʼязливий скролінг стрічки, потреба в лайках, по­стійна комунікація онлайн)
• пристрасть до онлайн-шопінгу, біржової торгівлі;
• кіберсексуальна залежність (надмірне спожива­н­ня еротичного чи порно­графічного контенту);
• віртуальні зна­йомства без наміру пере­несе­н­ня у реальність;
• навʼязливий серфінг (без­цільне блука­н­ня мережею, пошук інформації);

Для профілактики психологічної залежності дітей від віртуального середовища батькам слід уважно стежити за цифровими контактами дитини. Якщо вони пере­вищують 2 години на день, а дитина втрачає інтерес до інших занять, необхідно звернутися до фахівця. Важливу роль ві­ді­грає емоційний клімат у родині. Ймовірність роз­витку залежності зменшується, якщо дитина від­чуває під­тримку, близькість і ро­зумі­н­ня з боку батьків. Вони повин­ні активно залучати своїх дітей до різноманітних форм до­зві­л­ля, не повʼязаних із компʼютером.

Літ.: Церковний А. Аспекти формува­н­ня Інтернет-залежності // Соц. психологія. 2004. № 5(7); Юрьева Л. Н., Больбот Т. Ю. Компьютерная зависимость: формирование, диагностика, кор­рекция и профилактика. Дн., 2006; Гурьева Л. П. Психологические последствия компьютеризации: функциональный, онтогенетический и исторический аспекты // Вопр. психологии. 2009. № 3.

Н. М. Фещенко

Завантажити статтю