Комп’ютерна залежність

Визначення і загальна характеристика

КОМП’ЮТЕРНА ЗАЛЕЖНІСТЬ — негативний психологічний наслідок надмірного й неконтрольованого захоплення людини комп’ютерною грою та Інтернетом. Полягає в нездатності подолати бажання постійно взаємодіяти з комп’ютером або бути онлайн. З удоступненням цифрових технологій відбулося різке збільшення кількості осіб із неконтрольованим потягом до них. Комп’ютерна залежність найбільш поширена серед підлітків та молоді, проте дедалі частіше спостерігається і серед дорослих. Інші назви: інтернет-залежність, ігрова залежність, цифрова адикція та ін.

Є однією з актуальних проблем сучасної психології та медицини. Психологи вважають комп’ютерну залежність одним із виявів соціальної дезадаптації. Деякі користувачі, особливо діти, сприймають комп’ютер як потужний інтелектуальний об’єкт, що викликає інтерес і з яким цікаво змагатися; інші — тікають у віртуальний світ від проблем і конфліктів у реальному житті, зокрема в родині. Для них віртуальна реальність замінює все: навчання, стосунки з батьками, спілкування з однолітками. Зовні такі діти вирізняються емоційною холодністю, відсутністю інтересу до всього, що не стосується комп’ютерів. Щоправда, їхні знання комп’ютерів зазвичай неглибокі, оскільки ними керує не пізнавальний інтерес, а емоційне збудження, азарт, прагнення до миттєвого задоволення. Увімкнення ПК викликає у них інтенсивне емоційне піднесення. Для посилення цього ефекту комп’ютерні ігри побудовані на контрасті між зрозумілим і загадковим, монотонним і непередбачуваним, що чергуються в довільному для гравця ритмі. У віртуальному просторі дитина реалізує потреби, зокрема влади, перемоги, значущості, які складно досягти в реальному житті. На відміну від активних ігор, комп’ютерні ігри вимагають мінімального фізичного зусилля, тому втома настає значно пізніше попри високе розумове навантаження. Надмірне захоплення цифровими пристроями спричиняє перевантаження нервової системи. Діти, залежні від комп’ютера, часто втрачають навички живого спілкування, відчуття реальності, уникають соціальних контактів, стають агресивними у відповідь на спроби обмежити доступ до улюбленої діяльності, стають дратівливими через незначні перешкоди. У деяких випадках такі діти можуть становити соціальну загрозу (зокрема, через фінансову потребу в онлайн-іграх трапляються випадки крадіжок чи пограбувань).

У формуванні комп’ютерної залежності психологи виділяють 3 етапи:

• Етап ризику розвитку: збільшення часу, проведеного за комп’ютером; втрата відчуття часу; отримання емоційного задоволення від цифрової активності; зростання витрат; перші ознаки соціальної дезадаптації.
• Етап сформованої залежності: емоційно-вольові порушення, психічна залежність; зневага до основних фізіологічних потреб (сон, їжа, гігієна); скорочення часу на навчання, роботу, стосунки; безпорадність у реальному соціальному середовищі.
• Етап тотальної залежності: нездатність контролювати поведінку; розсіяна увага, психомоторні порушення (мимовільні рухи пальців); агресія у відповідь на обмеження; фізичні симптоми — головний біль, біль у спині, сухість очей, синдром зап’ястного каналу; глибока соціальна ізоляція та конфлікти в родині.

Залежність може охоплювати різні сфери цифрової активності:

• ігрова залежність (захоплення комп’ютерними іграми);
• соціальні мережі (нав’язливий скролінг стрічки, потреба в лайках, постійна комунікація онлайн)
• пристрасть до онлайн-шопінгу, біржової торгівлі;
• кіберсексуальна залежність (надмірне споживання еротичного чи порнографічного контенту);
• віртуальні знайомства без наміру перенесення у реальність;
• нав’язливий серфінг (безцільне блукання мережею, пошук інформації);

Для профілактики психологічної залежності дітей від віртуального середовища батькам слід уважно стежити за цифровими контактами дитини. Якщо вони перевищують 2 години на день, а дитина втрачає інтерес до інших занять, необхідно звернутися до фахівця. Важливу роль відіграє емоційний клімат у родині. Ймовірність розвитку залежності зменшується, якщо дитина відчуває підтримку, близькість і розуміння з боку батьків. Вони повинні активно залучати своїх дітей до різноманітних форм дозвілля, не пов’язаних із комп’ютером.

Завантажити статтю