Алюмінієва промисловість

АЛЮМІ́НІЄВА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь кольорової металургії, що виробляє напівфабрикати (глинозем), алюміній і сплави на його основі, напівпровідники та інші види продукції. Сировиною для А. п. є боксити, нефелін-апатитові та алунітові руди, нефелінові концентрати. Як можливу сировину для А. п. вивчають каоліни, силіманітові сланці, лабрадорити.

Основоположником А. п. визнано французького хіміка А. Сент-Клер-Девіля, який 1854 отримав хімічним способом металеві кульки і заснував перше підприємство у м. Жавеле (Франція). Подальший розвиток А. п. пов’язаний із винайденням наприкінці 19 ст. електролітичного способу виробництва. 1903 у Франції розпочато промислове виробництво алюмінію та його сплавів.

В Україні А. п. розвивається від початку 30-х рр. 20 ст., коли 1933 у Запоріжжі було створено Дніпровський алюмінієвий завод, нині Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (ЗАлК). Перший глинозем із низькосортних бокситів тут одержали 1934. У роки 2-ї світової війни та післявоєнний період (1941–56) виробництво зупинилось. 1964 на базі Просянівського родовища безлужних алюмосилікатів пущено в дію єдиний у світовій практиці цех з виробництва алюмінієво-кремнієвих сплавів (силуміну) методом прямого відновлення (алюмінію і кремнію) з руди, який успішно конкурував з синтетичним способом отримання цих сплавів до 1997.

Розвитку А. п. сприяло створення ефективних конструкцій електролізерів з верхнім підведенням струму та з попередньо випаленими анодами. Нині найбільшими виробниками алюмінію є США, Канада, Росія, Франція, Велика Британія, Бельгія, Китай, Корея. Алюміній і його сплави за обсягами виробництва та використання посідають перше місце серед кольорових металів і друге — після сплавів на основі заліза. Комплекс їхніх ефективних властивостей (невелика густина, корозійна стійкість, висока електро- й теплопровідність, механічна міцність і пластичність та ін.) зумовив швидке зростання виробництва й застосування в різних галузях промисловості (насамперед авіа- і автомобілебудуванні, машинобудуванні, електротехнічній, хімічній, харчовій, будівельній).

В Україні родовища сировини для А. п. є в Приазов’ї, Криму, на Закарпатті та в Українських Карпатах. Найбільшими виробниками глинозему в світі є Австралія, Індія, Індонезія, а також Ямайка, Сурінам, Ґвінея, Ґайяна, Бразилія, що лідирують серед експортерів бокситів.

Станом на кінець 20 ст. в Україні є два потужні підприємства А. п.: ЗАлК і Миколаївський глиноземний завод (МГЗ). До складу ЗАлК входить Глухівський кварцитовий кар’єр (Сумська обл.), де добувають 300–350 тис. т на рік вихідної сировини для виробництва кристалічного кремнію та алюмінієво-кремнієвих сплавів. ЗАлК виробляє з довізних бокситів глинозем (бл. 220 тис. т на рік), силумін, леговані алюмінієво-кремнієві сплави (бл. 95 тис. т), напівпровідниковий кристалічний кремній, ливарні сплави (55 тис. т на рік), циліндричні зливки алюмінію, алюмінієво-цирконієву лігатуру, гідроксид алюмінію, реактивний оксид ванадію, товари народного споживання та іншу продукцію. Останнім часом ведуть роботу над реконструкцією основного виробництва. МГЗ потужністю 1 млн т глинозему на рік введено в дію 1980. Використовується імпортна сировина (боксити з Ґвінеї, Ямайки та ін.). МГЗ обслуговують Дніпро-Бузький морський порт (обсяг — 3,4 млн т бокситів) та водопровід від Дніпра до Миколаєва довжиною 7,3 км.

1999 випуск глинозему в Україні досяг 1,2 млн т. Фактично весь глинозем, що виробляють в Україні, експортується переважно до Росії й Казахстану, а звідти в Україну постачають готовий прокат і труби з алюмінієвих сплавів, щоправда, ця схема економічно не вигідна. Для створення власного замкнутого циклу виробництва алюмінію розроблено і впроваджено державну науково-технічну програму «Алюміній», якою передбачено організацію випуску зливків і готової прокатного продукції з алюмінію в Україні. За цією програмою реконструйовано електролізний відділ ЗАлК, здійснюють роботу з реконструкції основного виробництва МГЗ, розпочато будівництво нового алюмінієвого заводу в Запорізькій обл., модернізують прокатне виробництво на деяких металургійних підприємствах для випуску алюмінієвого прокату.

На базі Бийганського алунітового родовища (Закарпатська обл.) заплановано будівництво Закарпатського глиноземного заводу. У надрах України є поклади й іншої аналогічної сировини, перспективної для промислового використання (алюмінієво-залізисті боксити Високопільського родовища, нефелінові породи Приазов’я та ін.). Наукове забезпечення діяльності галузі здійснюють Український НДІ титану (Запоріжжя), Інститут загальної та неорганічної хімії НАНУ (Київ), а також понад 10 інших науково-дослідних і навчальних установ.

Розмір шрифту

Алюмінієва промисловість

Рекомендована література

Інформація про статтю